ЧИ НЕ ПОКИНУТЬ НАМ, НЕБОГО…
Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршуватьТа заходиться риштуватьВози в далекую дорогу,На той світ, друже мій, до бога,Почимчикуєм спочивать.Втомилися, і підтоптались,І розуму таки набрались,То й буде з нас! Ходімо спать,Ходімо в хату спочивать…Весела хата, щоб ти знала!..Ой не йдімо, не ходімо,Рано, друже, рано —Походимо, посидимо —На сей світ поглянем…Поглянемо, моя доле…Бач, який широкий,Та високий, та веселий,Ясний та глибокий…Походимо ж, моя зоре…Зійдемо на гору,Спочинемо, а тим часомТвої сестри-зорі,Безвічнії, попід небомПопливуть, засяють.Підождемо ж, моя сестро,Дружино святая!Та нескверними устамиПомолимось богу,Та й рушимо тихесенькоВ далеку дорогу —Над Летою бездонноюТа каламутною.Благослови мене, друже,Славою святою. 14 февраляА поки те, та се, та оне…Ходімо просто-навпростецьДо Ескулапа на ралецьЧи не одурить він ХаронаІ Парку-пряху?.. І тойді,Поки б химерив мудрий дід,Творили б, лежа, епопею,Парили б скрізь понад землею,Та все б гекзаметри плели,Та на горище б однеслиМишам на снідання. А потімСпівали б прозу, та по нотах,А не як-небудь… Друже мій,О, мій сопутниче святий!
Поки огонь не захолонув,Ходімо лучче до Харона —Через Лету бездоннуюТа каламутнуюПерепливем, перенесемІ Славу святую —Молодую, безвічную.Або цур їй, друже,І без неї обійдуся —Та як буду здужать,То над самим ФлегетономАбо над Стіксом, у раю,Неначе над Дніпром широким,В гаю – предвічному гаю,Поставлю хаточку, садочокКругом хатини насаджу;Прилинеш ти у холодочок,Тебе, мов кралю, посаджу.Дніпро, Україну згадаєм,Веселі селища в гаях,Могили-гори на степах —І веселенько заспіваєм…
15 февраля [1861, С.-Петербург]
Страницаиз230
СкороКнижный режим
