КОЛИСЬ ДУРНОЮ ГОЛОВОЮ…
Колись дурною головоюЯ думав: «Горенько зо мною!Як доведеться в світі жить?Людей і господа хвалить?В багні колодою гнилоюВалятись, старітися, гнить.Умерти й сліду не покинутьНа обікраденій землі…О горе! горенько мені!І де я в світі заховаюсь?Щодень пілати розпинають,Морозять, шкварять на огні!»
21 іюля [1859], Черкаси
Страницаиз230
СкороКнижный режим