НЕ НАРІКАЮ Я НА БОГА…
Не нарікаю я на бога,Не нарікаю ні на кого.Я сам себе, дурний, дурю,Та ще й співаючи. ОрюСвій переліг – убогу ниву!Та сію слово. Добрі жниваКолись-то будуть. І дурю!Себе таки, себе самого,А більше, бачиться, нікого?Орися ж ти, моя ниво,Долом та горою!Та засійся, чорна ниво,Волею ясною!Орися ж ти, розвернися,Полем розстелися!Та посійся добрим житом,Долею полийся!Розвернися ж на всі боки,Ниво-десятино!Та посійся не словами,А розумом, ниво!Вийдуть люде жито жати…Веселії жнива!..Розвернися ж, розстелися ж,Убогая ниво!!!Чи не дурю себе я зновуСвоїм химерним добрим словом?Дурю! Бо лучче одуритьСебе-таки, себе самого,Ніж з ворогом по правді житьІ всує нарікать на бога!
5 октября [1860, С.-Петербург]
Страницаиз230
СкороКнижный режим
