Цитаты из книги Стража! Стража!

- Чому ми його переслідуємо?
- Тому що він тікає!

Я на правильному шляху, - подумав він. - Не важливо знати, куди цей шлях веде. Треба просто ним іти.

- Я думав, що гноми не вірять у дияволів, демонів і подібні речі.
- Це правда, але... ми не зовсім впевнені, чи вони про це знають.

Варто зазначити, що Доля не завжди слідкує за тим, куди тицяє свої персти.

Ось так і треба ставати поважними людьми, подумав він собі. Ніколи не перейматися тим, що думають інші, і завжди бути впевненим у всіх своїх рішеннях.

Якими б не були ігри богів, грають вони у достобіса загадковий спосіб.

- У драконів не так, - сказала леді Ремкін. - Коли якийсь недоумок підставляє тобі черево, треба його випатрати, от і все. Такий у них підхід - майже як у людей, правда ж?

Вони б нікому не поступилися своїм правом грабувати, обдурювати, привласнювати чуже і вбивати. Це могли робити всі, і в цьому всі були рівні.

Дракон - метафора паскудного людського існування. Якщо раптом вам недостатньо паскудно, прилетить величезна вогнедишна потвора.

Однак медичних послуг широкому загалу ніхто не надавав, і людям доводилося вмирати власними силами, без допомоги лікарів.

Якщо в героя сажень зросту і мало не сажень у плечах, то пригоди його часто оминають.

Хороша справжня книгарня - це просто цивілізована чорна діра, яка вміє читати.

Під тонким покривом темряви убивці вбивали, крадії крали, повії віялися. Словом, усе як треба.

— Ты Говоришь Людям: «Сбросьте С Себя Цепи», — А Они Лишь Куют Новые?
— Похоже, это основное занятие всех людей.

«А кто же будет сторожить самих сторожей?»

«Я напуган и растерян, — подумал он. — Правило номер один: передай это чувство остальным»

Только преступления могут совершаться во тьме, но наказание должно вершиться на свету.

— А что ты знаешь о своей, гм, родословной?
— Враки все это, сэр, — твердо заявил Шнобби. — Нет у меня никакой родословной, сэр, я моюсь раз в месяц. Вам кто-то наговаривает на меня, сэр.

Наверху командует буйный псих, дракон поливает город огнем, патриций заточен в подземелье собственного дворца, но считает, значит, что все идет по плану... Видимо высокая должность сказалась. На высоте люди свихиваются...

– А зачем ты рисуешь мертвецов? – спросил Детрит. – Ну, э-э, может пригодиться. Чтобы потом рассмотреть поподробнее, как он тут лежал, в какой позе... Детрит с подозрением посмотрел на него. – Ты увлекаешься священнослужителями? Странные вы всё-таки, гномы.