Цитаты из книги А. Грин. Избранное

Та ви, як більшість, слухаєте голоси всіх немудрих істин крізь грубе шкло життя; вони волають, але ви не чуєте. Я роблю те, що існує як старовинне уявлення про прекрасне - те, що не збувається, і що, по суті, так само збувається і можливе, як прогулянка за місто. Незабаром ви побачите дівчину, яка не може, не повинна інакше вийти заміж, а тільки в такий спосіб, який розвиваю я на ваших очах.

- А що ховається у моєму "тур-люр-лю"? - підійшовши, спитав флейтист, гінкий паруб'яга з баранячими голубими очима й білявою бородою. - Ну ж бо скажи? - Залежить від того, скільки ти хильнув зранку. Часом - птах, часом - горілчаний чад.

Взагалі всі ці дні він був на тій щасливій висоті духовного зору, з якої чітко помічалися ним усі натяки й підкази дійсности

Вона вміла й полюбляла читати, але й у книзі читала переважно поміж рядками, як жила

За всіма його словами виходило, що діти в іграх тільки взорують тепер на те, що роблять дорослі.

Грей полюбляв картини без пояснень і підписів. Враження від такої картини незрівнянно дужче; її зміст, не скутий словами, стає безмежним, усталюючи всі здогади й думки.

Упродовж дня людина вчуває таку многоту думок, вражень, промов і слів, що все це склало б не одну грубу книжку.

Лонгрен вислухав дівчинку, не перебиваючи, без посмішки, й, коли вона скінчила, уява швидко намалювала йому невідомого дідугана із запахущою горілкою в одній руці й іграшкою в другій. Він одвернувся, та, згадавши, що у великих випадках дитячого життя слід бути людині поважною і здивованою, врочисто закивав головою.

"Он положительно меня ненавидит; должно быть, за то, что я напросилась ехать".

"Все они материалистки, - подумал Нок. - Разве я сейчас думал о бутербродах? Нет, я думал о вечности; река, ее течение - символ вечности... и - что еще?" Но он забыл, что...

Все же, перед тем как путешествовать дальше, вам необходим некоторый уют, — остановка внутри себя.

«Вы так легки,-сказал он,-что при желании могли бы пробежать к острову по воде и вернуться обратно,не замочив ног».

«... окружённая незримой защитой,какую даёт чувство собственного достоинства,если оно врождённое и так слилось с нами,что сам человек не за ечает его, подобно дыханию».

„Картины,музыка,книги давно утвердили эту особость,и хотя пример стар,Я беру его за неимением лучшего. В его морщинах скрыта вся тоска мира. Такова нервность идеалиста, которого отчаяние часто заставляет опускаться ниже,чем он стоял,-единственно из страсти к эмоциям".

Все, что она видела, чем жила, что было вокруг, становилось кружевом тайн в образе повседневности.

Позвольте вам сказать, сказать, Позвольте рассказать, Как в бурю паруса вязать, Как паруса вязать. Позвольте вас на саллинг взять, Ах, вас на саллинг взять, И в руки мокрый шкот вам дать, Вам шкотик мокрый дать...

Где мир и покой? Здесь! Измученная душа видит вот этих нежных птичек, славящих бога, бабочек, служащих проявлением истинной мудрости высокого творчества; земные плоды, орошенные потом благочестивых... Над головой - ясное небо, где плывут небесные корабли-облака, и тихий ветерок обвевает твое расстроенное лицо. Сон, молитва, покой, труд.

когда табаку нет, столько слюны во рту, что не наплюешься.

Ростки божьей благодати несомненно вытеснят постепенно в тебе адову пену и греховность земных желаний.

"В поте лица своего будешь есть хлеб твой".