Цитаты из книги Али и Нино

Я действительно удивился тому, как искусно лгали жители этого края. Они слагали любые легенды, дабы прославить свою родину. Только вчера толстяк-арменин пытался рассказать мне, что христианская церковь Марас в Шуше была построена пять тысяч лет тому назад. - Не завирайся, - предупредил я его. - Христианство как религия возникло едва ли две тысячи лет тому назад. Церковь не могла быть построена до возникновения религии как таковой. Толстяк обиделся и упрекнул меня: - Вы, несомненно, образованный человек. Но позвольте мне, старику, напомнить вам, что христианство как религия могло возникнуть две тысячи лет назад в других странах. Но нас, карабахцев, Иисус Христос наставил на путь истинный за три тысячи лет до того. Вот так вот!

- Я лишь одного не могу понять в христианах. У них лучшее оружие, лучшие солдаты и самые лучшие заводы, производящие все необходимое для подавления врагов. Каждый, кто изобрел оружие для поражения людей быстро и в большом количестве, высоко превозносится, богатеет и получает награды. Очень хорошо. Войны нужны. Но с другой стороны, европейцы строят множество больниц, а люди, вылечившие и давшие кров вражеским солдатам, тоже превозносятся и награждаются. Шах же, мой прославленый господин, всегда недоумевал, отчего люди, совершающие противоположные друг другу поступки, в равной степени награждаются.

Я визнаю, що росіяни принесли нам мир. Але нам, кавказцям, тепер треба зберегти цей мир без їхньої допомоги. Вони роблять вигляд, що все ще повинні захищати нас один від одного. Тому сюди й прибували російські війська, російські чиновники та губернатори. Але, княжна, судіть самі: чи варто вам остерігатися мене? Чи, може, мені слід остерігатися Алі Хана? Чи не ми сиділи мирно біля джерела Печапюр? Поза сумнівом, часи, коли кавказці вважали Іран своїм ворогом, залишились позаду. Ворог перемістився на північ, і цей самий ворог намагається втокмачити нам те, що ми - діти, яких треба оберігати один від одного.

Можливо, людей треба розділяти саме за цею ознакою: на лісовиків і степняків. Східне сп'яніння відбувається в степу, де люди п'яніють від гарячого вітру та піску, де світ здається гранично простим і безтурботним. Ліс же сповнений питань. Лише степ не питає, не дає і нічого не обіцяє. Проте пломінь душі зароджується в лісі. У степняка один лик і одна істина, яка переповнює його. Лісовик, навпаки, багатоликий. Зі степу виходять фанатики, з лісу - творці. Може, в цьому і є основна різниця між Сходом та Заходом.

Я лише одного не можу зрозуміти в християнах. У них краща зброя, кращі солдати та кращі заводи, що виробляють усе потрібне для придушення ворогів. Кожен, хто винайшов зброю для враження людей швидко та у великій кількості, високо підноситься, багатіє та отримує нагороди. Дуже добрі. Війни потрібні. Але, з іншого боку, європейці будують чимало лікарень, а люди, які вилікували та дали кров ворожим солдатам, теж звеличуються та нагороджуються. Шах же, мій уславлений пан, завжди не міг зрозуміти, чому люди, які роблять протилежні один одному вчинки, однаково нагороджуються. Якось у Відні у нього з цього приводу відбулася розмова з імператором. Та пояснень такої абсурдної поведінки не знайшлося. І при всьому цьому європейці зневажають нас, тому що нам дозволяється мати по чотири дружини, хоч самі часто мають більше.