Отзывы о книге Танець недоумка
MikolaPistunov17 декабря 2020Повість-колаж
Динамічна та захоплююча книга "Танець недоумка" Іларіона Павлюка здається схожою на великий колаж. Мені діставило велике задоволення не тільки його читати, а й шукати, з яких частин він був складений. На початку або наприкінці книжок автори зазвичай розташовують розділ Подяки (Acknowledgements). У "Танці недоумка" є такий розділ в кінці книги, він називається чомусь Дисклеймер, і він не повний. Він не містить всіх тих, чиї думки допомагали у написанні книги: Роберта Шеклі, Джеймса Камерона. Але з самого початку великими літерами та жирним шрифтом мала би стояти Подяка Станіславу Лему, без якого не було б головного антагоніста, та Філіпу Діку, без якого не було б головного сюжетного твіста. Про це трохи нижче. Далі іде аналіз тексту, який може містити спойлери, тому тим, хто цього не любить або не читав Філіпа Діка, далі можна не читати. Я прочитав багато відгуків, в яких Танець недоумка порівнюють з книжками Гарі Гарісона, маючи на увазі Світ смерті (у російському перекладі Неукротимая планета), та фільм Рідлі Скота "Чужий". Це повна нісенітниця. Зі Світом смерті планету Іш-Чель можна порівняти хіба що, як його протилежність: агресивне середовище Світу смерті зовсім не планета категорії "А". А що саме має нагадувати "Чужого", я і не знаю. Нашестя женців у госпіталь? На відміну від потвор у фільмі женці не викликають жаху, бо читачу відомо, що вони реагують тільки на електромагнітне поле, а не на людей. Також багато читачів відмітили, що головний герой Гілель Гіршевич, хоч і має спеціальність біолог, на ділі виявляється слабким спеціалістом та нікчемним вченим. Перші підозри можуть з'явитися, коли він зовсім не зацікавився, як науковець, квіткою, яка постачала пилок всій колонії. А остаточно все стає зрозуміло, коли Гіль не розуміє, що попав до гнізда смертожуків, хоча він начебто вивчає фауну планети загалом в тому числі і смертожуків зокрема. Спочатку це збиває з пантелику, а потім приходиш до висновку, що це задумка автора. Всі кваліфіковані біологи залишились на орбіті. На планету біологами місії послали лише некваліфікованого Гіля та дезертира: тих, кого не шкода. І, до речі, це пояснює невдачі Гіля у працевлаштуванні як біолога на початку книги: йому не вистачає кваліфікації. Хочеться похвалити переклад. Наприклад, використання слова "попоїсти" додає тексту шарму. Але, читаючи книгу, я відчував, що це переклад з російської, і це муляло мені весь час як камінь у взутті. Особливо дратувала фраза "чому - бо мараму", яка явно є перекладом "потому что марамушто". Але якщо остання справді існує в російський мові, то "бо мараму" - спроба перекладача перекласти у риму. Мене би влаштувало навіть "чому - тому". З іншого боку, українська мова, яка має глузливі відповіді на всі або майже на всі питання (хто - дід Піхто, шо - капшо, куди - на Кудикину гору), зрадницькі пробуксовує при запитанні "чому". Може, цей переклад її збагатить. Ідея розумної грибниці була описана у романі Станіслава Лема "Фіаско", в якому земляни безуспішно намагалися увійти в контакт з мешканцями планети Квінта, не розуміючи, наскільки сильно квінтяни відрізняються від землян. Також у Лема в іншому романі "Соляріс" була описана матеріалізація образів близьких людей - "фантомів" - з думок персонажів. І, до речі, Океан в "Солярісі" поринав у людські думки, коли люди спали. Так само як грибниця на Іш-Чель. Ідея матеріалізації страхів людей була описана в оповіданні Роберта Шеклі "Привид V", де певний газ в атмосфері планети примушував людей бачити свої дитячі страхи так реалістично, що люди від цього помирали. Оповідання Філіпа Діка "Друга модель" розповідає про війну, в якій почали використовувати бойових роботів, які самі себе удосконалювати. З'явилося три моделі, які зовні були як люди: дитина, поранений солдат та друга модель, яку ніхто ще не бачив. Нею виявилася подруга головного героя, яка допомагала йому битися проти інших моделей. Грибниця також будує химер моделями: Нейтан Гоґ, Розалін, Окамура. І існує "королівська химера", яку ніхто ще не бачив і яка виявляється подругою головного героя. Собаки, що допомагають людям розпізнавати ворогів, показані в фільмах Джеймса Камерона Термінатор та Термінатор2. Собаки відчували кіборгів, які зовні були як люди. У Павлюка собаки допомагають виявляти химер. І тут виникає питання. Якщо грибниця могла робити копії чого завгодно, чому вона не робила копії собак? Досить незвичне ім'я головного героя Гілель може бути посиланням на Гіллеля Старшого - юдейського релігійного лідера та мудреця 1 ст. до н.е., який відомий висловом: що ненависно тобі, не роби свому ближньому. І головний герой промовляє те саме, але іншими словами екіпажу лінкора Три корони в кінці книги. Прізвище головного героя Гіршевич - доволі розповсюджене єврейське по-батькові. Татуювання Only God judge me - трохи спотворене Only God can judge me - назва пісні Тупака Шакура. Очевидно, Нейтан Гоґ любив реп. І останнє питання. Якщо на планеті Іш-Чель всі живі істоти з правобічними амінокислотами, які не могли споживати люди з Землі, бо у нас лівобічні, значить грибниця не могла навзаєм споживати людські тіла. Не часто автори пишуть у книзі, де вони взяли ту чи іншу ідею або назву. Я не бачив таких книг. Це вже потім автор у інтерв'ю може зізнатися, що, наприклад, неприємний та прискіпливий персонаж був написаний з реального шкільного вчителя, як призналася Джоан Роулінг про Сіверуса Снейпа після виходу Філософського каменя. Комусь це може не сподобатися, адже порушується ілюзія про політ фантазії та вигадки. Але мені сподобався цей підхід у Павлюка. Так, наприклад, пояснення назви супер гвинтівки Шива може слугувати деяким "передбаченням" еволюції технології, що притаманне фантастиці.
Содержит спойлеры
9 понравилось1,1K
Комментарии 3
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Все ж таки, я вважаю, що "мараму" обрали невипадково, хоча я й не пов'язую цей вибір з ніколи нечуваною російською приповідкою. Скоріш, думаю, такий варіант перекладач (або й автор) могли обрати як відсилку до книги "Кошмары Аиста Марабу" Ирвина Уэлша. Не виключаю, що автор міг й від початку писати "почему – по мараму" (для маленької дитини нормальна відповідь, вона може перекручувати вживані фрази як завгодно), якщо дійсно тримав на думці книгу Уелша.
Особисто я вперше в житті побачила фразу "потому что марамушто" тільки що у вашій рецензії. Оскільки я все життя живу у російськомовному регіоні, то єдиний висновок, який я можу з цього зробити – ця фраза, м'яко кажучи, не розповсюджена (ви точно не вигадали її самостійно?). Відповідно, під час читання вираз "чому – бо мараму" я сприйняла як належне: звичайна собі дитяча римована приповідка з якоїсь абракадабри. Наприклад, існує сайт, присвячений дитячим книжкам з назвою "Барабука" (а тут яка етимологія? теж російська?), тож з тим самим успіхом могли б перекласти "барабу" замість "мараму". Щодо фрази, яку особисто я могла б уявити як основу для перекладу, було б скоріше "почему – по качану" (оце я точно все дитинство чула).