Цитаты из книги Повія

Весела пора — колядки. Недаром кожна дівчина, як бога, дожидає їх: і наспіваєшся, і нагуляєшся, і нарегочешся…

Холодна різдвяна ніч не припона молодечі, тільки заставляє швидше бігати.

Христя! Прошу тебя, стерегись, никого никогда не люби. Приглянутся тебе кто - отвернись и беги без оглядки! Шевельнётся в сердце любовь - задуши, отравой залей, только не давай ей воли!

Не люби, Христя, никого. Ну её к бесу, эту любовь!.. Покоя лишишься, ни сон, ни еда на ум не пойдут, а напоследок - ещё и обманут тебя, как меня, глупую, обманули!

Волос довгий, та розум короткий.

Як можна другого судити, а про себе ніхто нічого не скаже.

Он куди ішлося, он до чого привела її сліпа доля.

Гріха боятимешся - голий ходитимеш. Що гріх, що не гріх, про те бог знає. Та коли ще він там розсуде - дожидайся.

Що ми? Хіба не люди? Обличчя носимо людське, та й годі, а душу і серце в хмелі потопили, в калюці невилазній затоптали.

П'ють вони наші сльози - хай же своїх покуштують!

Я з запалом, та й ти - огонь-петрович!

Знає кішка, чиє сало з'їла, та й мовчить!

Так воно вже на світі заснувалося, що одно одного поїдає.

З'їла облизня!

...всi бачили рядом з волею страшенну народну темноту. Треба було її хоч трохи освiтити, розбити, розвiяти той густий морок, що покривав не тiльки села, а часом i хати заможних городян…

Отак Лазаря співає!

Як заспіваємо, бувало, удвох - аж стіни слухають.

А-а, пардону уже просите? Пардону, а?

Посiдаймо рядком та побалакаймо ладком; посiдаймо близенько та вип'ємо по чарочцi повненько!

Панікадило душі моєї!