Цитаты из книги Алхимик

Ніякий не чужий світ лежав перед ним — просто новий.

«Я точнісінько такий, як і всі: сприймаю бажане за дійсне й бачу світ не таким, який він є, а таким, яким мені хочеться його бачити».

якщо ти чогось справді хочеш, тобі сприятиме Всесвіт.

Секрет щастя в тому, щоб бачити всі дива й чудеса світу і в той же час ніколи не забувати про дві краплі олії в чайній ложці.

Новачкам везе.
— А чому так виходить?
— А тому, що життя хоче, щоб ти слухався поклику своєї Судьби, і збуджує тобі апетит при­смаком щасливого випадку.

Він був певен: якщо за три дні не з’явиться перед нею, то вона того й не помітить, тому що всі дні здаються їй однако­вими, а коли дні схожі між собою, то люди пере­стають помічати все те гарне, що відбувається в їхньому житті щодня після сходу сонця.

Внутрішнє самовигнання відкрило мені важливі речі: ми сприймаємо пев­ну істину лише після того, як спершу щиро, всією душею відкинемо її; не варто тікати від долі — все одно не втечеш; Господь спитає суворо, але й милість Його безгранична.

незалежно від того, хто ти є і що тут робиш, ти досягнеш того, чого щиро бажаєш, бо твоє бажання зароджується в душі Всесвіту.

Если бы я предупредил тебя, ты бы не увидел пирамид. А ведь они красивые, правда?

Если божье благословение не принять, оно превращается в проклятье 

«Я не знаю, как ищут Бога в семинарии», — подумал он, глядя на восходящее светило.

— Для путешествий нужны большие деньги. А из нашего брата на одном месте не сидят только пастухи.
— Что ж, тогда я пойду в пастухи, — сказал Сантьяго.

Они искали чего-нибудь нового, но сами оставались прежними.

Они больше доверяют мне, чем собственным своим инстинктам.

Пусть дни неотличимы друг от друга, пусть время от восхода до заката тянется бесконечно, пусть за всю свою короткую жизнь они не прочли ни единой книги и не понимают языка, на котором люди в городках и селах пересказывают друг другу новости — они будут счастливы, покуда им хватает воды и травы.

«Хорошо овцам, — думал он, — ничего не нужно решать. Может быть, поэтому они и жмутся ко мне». И вообще ничего не нужно — были бы вода и корм.

Никогда прежде не случалось ему испытывать такого, как в эти минуты, — ему захотелось остаться здесь навсегда.

Сантьяго расстелил на полу свою куртку, под голову подложил книгу, которую недавно прочел, и улегся. А перед тем как заснуть, подумал, что надо бы брать с собой книги потолще: и чтения хватит на больший срок, и подушка получится пышней.
Он проснулся, когда было еще темно, и сквозь дырявую крышу увидел, как блещут звезды.

подобные эксперименты вкупе с иными моими попытками утвердиться на зыбкой почве

Мое усердие и рвение не давали абсолютно никаких результатов.