Микола Джеря. Кайдашева сім'я

Веселое произведение, хотя в школьные годы оно таким не выглядело, поскольку тогда еще особо не был знаком со взрослой жизнью и, соответственно, некоторые вещи смотрелись совсем иначе. Да и тогда насильно заставляли читать, что тоже весьма пагубно влияет на желание и в итоге на мнение. Теперь же я смог оценить юмор совсем другими глазами. Не особо, конечно, понял, когда и где молодые могли успевать зачать детей. Жили и спали всем большим семейством, днем все с утра до вечера работали по хозяйству, а дети все равно рождались. А вообще не знаю, как можно быть такими жадными, ведь родные же люди. Изначальная совместная жизнь мне была понятна, поскольку жить лучше, конечно, отдельно от родителей, чьих бы то ни было. Но потом они готовы были поубивать друг друга из-за груши. Накрывали бы по вечерам общий стол в саду, гуляли и веселились. Нет, нужно ругаться сутками по поводу и без. Хотя, благодаря этому книга то и смешная. А в реальности, конечно, жить так очень печально. Да и перспектива провести всю жизнь на огороде меня тоже не радует. Но читать о таких вечно ругающихся отношениях очень весело, особенно, когда все эти ссоры описаны так хорошо и ярко. Оценка 9 из 10

Істинно геніального письменника читати завжди приємно і цікаво. Нечуй- Левицький саме такий автор. Ще в школі, коли в рамках шкільної програми з української літератури ми всі читали "Кайдашеву сім'ю" , мені подобався цей твір. Викликали сміх постійні суперечки, негаразди цієї сім'ї, непримиримість Кайдаша і його жінки у відносинах з невістками, кумедні ситуації.

Читаючи вже зараз "Кайдашеву сім'ю", сміх вже викликало мало що. Все таки більше на перший план виступає відсутність порозуміння, а що ще страшніше - небажання знайти це порозуміння в сім'ї. Доведена до абсурду ворожнеча між старшою невісткою Мотрею та її свекрухою вже викликає просто подив та якусь відразу. І розуміння того, що автор все таки писав з натури, збираючи ці образи серед народу, показує, що так і було, свекрухи дуже немирились з невістками, бо невістка приходила в чужий дім, а розлучень в ті часи не було. І молода жінка вимушена була або пручатись і в сварках захищати свою свободу, як Мотря, або, схиливши голову, все терпіти. Чи втекти, як Мелашка.

В великих подробицях описаний український тогочасний побут, кухонне приладдя, устрій хати, двору, одяг. Особливу увагу привертає велика кількість обов'язків жінок. Жінка тоді сама з конопель могла зробити полотно, з нього пошити одяг, щоденно готувала свіжу їжу, пекла хліб, вручну прала, ще й брала участь в будівництві хат, бо вміла щось там робити зі стінами. Я вже не кажу про догляд за домашніми тваринами, яких було багацько.

Показано активну участь волості в житті села. Авторитет даного органа непорушний, і суд справедливий. Сім'я Кайдашів неодноразово зверталась за вирішенням спірних питань, бо самі розібратись не могли, то рішення виносились розумні.

Микола Джеря Колись ця повість була обов’язковою до прочитання в школі. Нині - тільки для позакласного читання. І тут тільки вчитель вирішує, чи варто читати твір, який за тематикою та проблематикою близький до знаменитої "Кайдашевої сім’ї". Як на мене, це робити варто, щоб показати типовість життя селян-кріпаків, які цілком залежать від волі та примх панів. Мало коротеньких "Інститутки" та "Дорогою ціною". Автор знайомить читача з бунтарем Миколою, практично літературним братом Чіпки Варениченка. Він не хоче миритися з тим, що пани керують життям кріпаків, ставляться до селян як до худоби. Він обирає втечу, залишає сім’ю і чекає на зміни. Літературний матеріал дає багато питань для роздумів, і почути думки школярів з цього приводу дуже цікаво.

Кайдашева сім’я Однозначно найцікавіший твір з курсу шкільної української літератури. А мій - найулюбленіший. Пореформене село, у якому всі психологічно й сутнісно ще кріпаки, показано не просто реалістично, але й захоплююче. Стосунки молодшого й старшого покоління, свекрухи та невісток, приправлені українським національним гумором, - просто супер! І хоч Кайдашева груша давно всохла, та мільйони таких груш квітнуть і плодоносять в Україні та за її межами!

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Мыкола Джеря Когда-то эта повесть была обязательной к прочтению в школе. Сейчас - только для внеклассного чтения. И здесь только учитель решает, стоит ли читать произведение, по тематике и проблематике близкую к знаменитой "Кайдашевой семье". По моему мнению, это делать стоит, чтобы показать типичность жизни крепостных крестьян, которые полностью зависят от воли и капризов господ. Мало коротких "Институтки" и "Дорогой ценой". Автор знакомит читателя с бунтарем Николаем, практически литературным братом Чипки Варениченко. Он не хочет мириться с тем, что господа, управляющие жизнью крепостных, относятся к крестьянам как к скоту. Он выбирает бегство, оставляет семью и ждет перемен. Литературный материал дает много вопросов для размышления, и услышать мнения школьников по этому поводу очень интересно.

Кайдашева семья Однозначно самое интересное произведение из курса школьной украинской литературы. А мое - самое любимое. Пореформенное село, в котором все психологически и по существу еще крепостные, показано не просто реалистично, но и увлекательно. Отношения младшего и старшего поколения, свекрови и невесток, приправленные украинским национальным юмором, - просто супер! И хотя груша Кайдашей давно засохла, миллионы таких груш цветут и плодоносят в Украине и во всем мире!