Цитаты из книги Die dreizehnte Geschichte

Беручи книжки до рук, ми повертаємо їм життя

Читання ніоли досі мене не зраджувало. Воно завжди лишалося тим єдиним, на що можна було покластися.

О восьмій увесь велечезний світ припиняє своє існування. І настає час читання книжок.

У первному сенсі читання - теж догляд.

Я їх н прости читала. Я їх овтала. Апетит до їжі у мене ледь жеврів, натоміть апетит до книжок постійно зростав.

Таки є магія у словах. Якщо ними маніпулюють вправні та досвідчені руки, ви перетворюєтеся на їхнього заручника. Слова обплітають вас, наче павутиння, а коли ви настільки заворожуєтесь ними, що вже не в змозі поворухнутися, вони проходять крізь вашу шкіру, проникають у кров, паралізують думки, а потім беруть їх у полон. Потрапивши у ваше тіло, вони творять своє чаклунство.

Совместная работа над грандиозным проектом настолько захватила обоих, что они совершенно не замечали отсутствия реальных достижений.

"- Как ведет себя волк?-спросила я.

• Он уверен в победе и ждет своего часа. Он знает, что, когда этот час настанет, я не буду сопротивляться. Мы с ним пришли к соглашению.

И она начала рассказывать историю о пожаре, а волк тихо сидел в уголке и вел счет произнесенным словам"

Я не позволю ей умереть.

Я ужасно устала, но никак не могу уснуть. За моей дверью слышны чьи-то лёгкие шаги, я встаю с постели и выглядываю в коридор - там никого нет.

Одно дело быть детьми,но когда вы станете взрослыми...

Скоро вы будете иначе смотреть на многие вещи.

В восемь вечера окружающий мир переставал для меня существовать. Наступило время чтения.

Вам не здається, що правда буває набагато кращою, коли її приправлено якоюсь вигаданою історією?

Навпаки, ввічливість - це єдине, що лишається тоді, коли у всьому іншому ви зазнали поразки. Людям амбітним начхати, що про них думають інші. Не думаю, що Вагнер встратив би сон, побиваючись, що він міг образити чиїсь почуття. Бо Вагнер був геній.

Розгортаючи книжку, я глибоко вдихнула. О, цей запах старих книжок! Він такий гострий, такий пряний - як приправа...

Цікаво, а чи відчувають вони, оті померлі письменники, той момент, коли хтось бере до рук їхні книжки? Чи з'являється тоді у вічній темряві хоч малесенька цяточка святла? Як хочеться думати, що так воно і є! Адже померлим, либонь, дуже самотньо...

Як люди доглядають могили, так я доглядаю книжки.

Коли ви клякнете від страху і холоду у своєму ліжку, не ждіть, що худюча кістлява правда примчить вам на допомогу. Вам потрібен м'який комфорт вигадки і фантазії. Заспокійлива, заколислива надійність брехні.