Тронка

Ой, неможливо передати словами те відчуття, коли книга тобі настільки сподобалася, що ти готовий радити її всім навколо! Я взагалі нічого не очікувала від цієї історії. Але вона мене ТАК захопила, що я просто не могла від неї відірватися ані на хвилину.

Напевно, це через те, що хвилювання та проблеми героїв цього роману в новелах були мені дуже близькими. Книга розповідає про радянських школярів-випускників. Вони хвилюються через іспити, які стрімко наближаються, через майбутнє, яке тільки видніється на горизонті, закохуються палко і дружать вірно. Вони чесні, хоч іноді навіть занадто, але відкриті для світу і для нових вражень. Вони готові бути вдячними за те, що приготувало їм життя.

У цій книзі не булло й краплини радянської пропаганди або чогось подібного. І для мене це величезний плюс. Бо за наявності такого я просто не можу зосередитися на сюжеті. А тут все було чудово й органічно. Тому іноді мені навіть здавалося, що ця книга написана нещодавно якимось сучасним письменником.

Отже, чудовий роман, який одразу потрапив у список улюблених книг.

Романтична історія юного кохання Віталика та Тоні затронула романтичні струни душі... Підходяща книга для підходящого віку. Стиль Гончара в описі природи та пейзажів Одещини просто вражає - прямо перед очима стояла безпомилкова картина (не те, що джунглі Африки, які неможливо уявити=)). Неймовірно сподобалась атмосфера книги, можливо через близьку ментальність до думок автора, можливо, що доводилося насправді бачити те, що описував Гончар. Мінус ура-пропаганда "совкового труда". Чомусь мені здається, що автора змусили вставить десяток сторінок з безтолковими описами щасливої "чорної праці" вчорашніх школярів. Книга надихнула на подальше прочитання Гончара. Благо є дома 7 томів його творів...