И будут люди

Читається на одному диханні. Захоплює, занурює у світи і почуття героїв. У романі ніде навіть найменшою тінню не лягає особисте ставлення автора, жодних оцінок чи критики. Є нагода розгорнути свою власну систему оцінювання і переглянути її повністю. Для мене це одна з найкорисніших «робіт», яку я здійснила в процесі читання. Вчинки, думки, життєві позиції героїв часом були несподівані і суперечливі, змінювались та трансформувалися під впливом подій та завдань, які перед ними стояли. Неповторні описи природи, світанків, емоцій, почуттів, багата мова та незрівнянний український гумор – ця книга увібрала у себе багато фарб, багато музики, сліз та щирого сміху, справжніх почуттів та пристрастей. Відчутий, прожитий, наповнюючий!…майстерний твір людини, яка усім серцем любить та приймає усі грані і прояви світу.

В книзі долі багатьох людей переплітаються і проходять повз буремні роки становлення совєцької влади, колективізації і Голодомору. Головні герої - звичайні селяни з Полтавщини. Таня Світлична - вчителька, віддана за нелюба, яка знаходить в собі сили піти з дитиною, але не знаходить її, коли потрібно вирішувати долю близьких і знайомих. Оксен Івасюта - розкуркулений вигнанець, який наче і заслужив такої долі, але все рівно якось несправедливо. Василь Ганжа - добрий, не дивлячись на всі незгоди, які випали на його долю, відданий служник ленінських наставлень, який зрештою від тої відданості і опиняється за гратами. Володька Твердохліб - один із людей, які плювали на все людське, аби тільки було правильно для партії.

Героїв дуже багато. Автор плавно переплітає їх долі і додає все нових і нових персонажів. Ти дізнаєшся їх історію, починаєш співпереживати чи навпаки - ненавидіти.

Останні сторінки читались особливо тяжко. Наче і проходили це на уроках історії, але одне - читати це в сухо викладених підручниках, а зовсім інше - коли ти після 700 сторінок роману вже зріднилась із героями.

Не зрозумію, як люди можуть казати, що було добре жити за совєцької влади, коли ця совєцька влада, абсолютна відірвана від реальності, заставляла тисячами іти людей в непотрібний їм колгосп, забирала в них все до останньої крихти і відправляла по тюрмам чи в далекий Сибір; ставила якісь нереальні плани по здійсненню п'ятирічок, взятих з голови хворого на ту саму голову вождя. Не зрозумію. Всіх, хто досі страждає за прєкрасним прошлим, настійливо прошу виділити час і прочитати книгу.

Моя оцінка 5/5, і було би непогано читати цей роман у школі, замість всяких булгакових і толстих.

П.с. а кому прям геть ліньки читати, то є на ютюбі серіал, сама не дивилась, але думаю, події там показані достовірно. #ІБудутьЛюди #Дімаров #рецензія #література #книгиукраїнською