Цитаты из книги Всё о муми-троллях

— Ха! — сказала малышка Мю. — Это не простой остров. Он уходит в море не как они обычно уходят. Тут ещё такое начнётся, попомните мои слова!

А можно считать две карамельки за одну, если они слиплись?

Никогда не знаешь, чем закончится простуда — особенно если подхватил её впервые в жизни, — так что лучше заранее позаботиться о том, чтобы остаться в памяти грядущих поколений.

Місяць блідне у досвітлій імлі, з моря налітає ледь відчутний бриз і шарудить у листі дерев. У Долину Мумі-тролів приходить осінь. Адже без осені не буває нової весни Розділ останній, дуже довгий, у якому мова про те, як Нюхмумрик знову вирушив у мандри, про відкриття таємниці валізки, про те, як Мама Мумі-троля відшукала свою торбинку і влаштувала з тієї радості велике свято, а також про появу Чарівника у Долині Мумі-тролів

О, як приємно - коли все вже з'їдено, випито, переговорено, коли від солодкої втоми гудуть ноги - повертатися у передсвітанковій тиші додому, до затишної постелі Розділ останній, дуже довгий у якому мова про те, як Нюхмумрик знову вирушив у мандри, про відкриття таємниці валізки, про те, як Мама Мумі-троля відшукала свою торбинку і влаштувала з тієї радості велике свято, а також про появу Чарівника у Долині Мумі-тролів

Повертаймося! - й собі підтримав Гемюль. - Неймовірні пригоди часом не така вже й погана річ! Змокнути, набратися страху, самотужки виплутатися з прикрої ситуації і таке інше... Але тільки до міри! Розділ п'ятий

Всі повмощувалися у свої ямки, загорнувшись у ковдри. Мумі-троль загасив лампу і під тихе шемрання дощу поринув у сон Розділ четвертий

Згодом усі примовкли, сиділи й дивилися, як поринає у море сонце, бліднуть довколишні барви, перемінюючись із золотистих на блакитні й фіолетові Розділ четвертий

Дикий і манвилий, виростав він з моря, в облямівку білого шумовиння хвиль, увінчаний зеленою короною лісу Розділ третій

Увечері Мумі-троль ніяк не міг заснути. Він лежав, дивлячись у світлу червневу ніч, яка повнилася розмаїтними звуками, шерехами скрадливих кроків, пахощами квітів та манила в танок Розділ другий

Теплінь розморила їх. Думати стало несила. Вони перевернулися на спинки і задивилися в небесну блакить, де виспівували жайворонки. Раптом обоє помітили першого метелика. Кожному відомо: якщо перший побачений навесні метелик жовтий, то літо буде веселе, якщо білий, то сподіватися треба просто спокійного літа (про чорних та брунатних метеликів ліпше й не згадувати - надто сумна тема) Розділ перший

Надворі сипав сніг, густий і пухнастий. Він уже встелив східці, нависав важкими купинами з даху та віконних карнизів. Невдовзі будиночок мумі-тролів перетвориться на круглу снігову кучугуру. Один по одному переставали цокали годинники. Прийшла зима

Одного сірого ранку у Долині Мумі-тролів випав перший сніг. Він стелився м'яко і тихо, й за кілька годин усе стало білим.

Мумі-троль не вагаючись пірнув у велику пронизану сонячними променями хвилю. Спершу перед його очима миготіли лише зелені бульбашки світла, а потім він побачив ліс водоростей, що вигойдувалися на піщаному дні. Пісок був ніби гарно причесаний, прикрашений мушлями, рожевими всередині і білими зовні. Далі, перед чорною дірою, дно якої губилося у безодні, вода ставала темнішою. Мумі-троль повернув назад, плигнув на гребінь хвилі, і вона винесла його на прибрежну рінь

Та Мумі-троль спинився лише тоді, коли перед ним постало море. Він сів на пісок і захопленно задивився, як на берег одна по одній накочуються хвилі з білими баранцями на гребенях

Друзі розпалили ватру і посмажили оладки. Хапали їх просто з пательні - бо це єдиний правильний спосіб вживати оладки

"Дивна річ - дороги та річки, - міркував собі Чмих, - дивишся їм услід - і відразу страшенно кортить опинитися деінде, піти за ними, аби побачити де вони закінчуються..."

Та коли Мумі-троль занурив лапкиу сніг, виявилося, що то ніякий не сніг, а морозиво. Зелена трава, що хрумкотіла під ногами, була зіткана з найтоншого цукрового прядива. Розлогими левадами дзюркотіли, бурунячись шумовинням, різнокольорові струмки із золотистим піщаним дном

Враз назустріч ударили промені яскравого світла, і рухомі сходи викотили їх до чудової місцини. Дерева всіяні небаченими плодами й квітами, яскріли неймовірними барвами, а під ними у траві білими клаптями виблискував сніг

- А ты счастлив? - спросил я Фредериксона.
- Здесь неплохо, - смущённо пробормотал Фредериксон (и я понял, что и он бесконечно счастлив).