Отзывы о книге Смертниці

Эта серия книг Тесс Герритсен - отличная возможность скрасить однообразные монотонные действия типа уборки, готовки, поездки на автомобиле прослушиванием какого-нибудь текста. Но бОльшу оценку, чем "литературная жвачка", дать не могу. Признаюсь, какая-то из первых книг этого автора произвела на меня скорее положительное, чем отрицательное впечатление. По мере знакомства с серией звездочек в оценке становилось все меньше и меньше. Из минусов: - предсказуемый сюжет, местами уж очень банальный, местами излишне театральный, в большинстве случаев с ляпами и пробелами; - однообразные герои с обезличенными характерами, все как под копирку. На протяжении трех книг я путала патологоанатома с детективом, уж очень они шаблонные и одинаковые; - скучное односложное повествование из серии "она сказала, он ответил, она подумала, он пошел"; - ощущение, что книги пишутся не от вдохновения, а исключительно для заработка - так много раз в руки маньяков и убийц не попадают даже самые блестящие следователи. Была бы книга из жанра фантастики, то можно было бы еще поверить в такую невероятную невезучесть.

В книге Герритсен "Смертницы" неугомонная Джейн Риццоли становится мамочкой. Кажется, это повод чтобы остепениться, забыть о преступлениях и погонях, надеть уютный халат, начать петь колыбельные и варить кашку для очаровательной крохи. Но - нет. Из-за активного вмешательства Джейн в расследование убийства пяти девушек, обстоятельства складываются так, что теперь смертельная опасность грозит не только ей, но и дочке. Ее пистолет всегда под рукой и готов выстрелить, даже если он в чужой руке. Сколько стоит наша жизнь и наше доверие, когда речь идёт о власти, наживе и больших деньгах? Можно ли противостоять этому, придет ли помощь? Прочтите книгу, не пожалеете.

Я вже на п’ятій частині пригод Ріццолі та Айлз. І поки – фініш, адже інші книги ще не видані українською мовою. Для себе вирішила, що російською не буду читати, англійською, мабуть, не потягну. Тому з нетерпінням чекаю на книги нашою солов’їною.

Перша половина книги не дає змоги спокійно видихнути. Напруга страшенна. Аж пальці потіли від перегортання сторінок. Так про що ж «Смертниці»? Коротенько про зав’язку: Мора Айлз випадково знаходить живу дівчину серед купи трупів у морзі. Як опинилась таємнича дівчина в холодильнику серед неживих? Які вона таємниці приховує? Далі не буду продовжувати, бо заспойлерю, як анотація до самої книжки. До речі, не читайте її. Бо реально дізнаєтесь сюжет і важливі його повороти неочікувано для себе. Спойлер на добрі пів книги вам гарантований.

Помітила цікаву тенденцію: кожна книга із серії порушує ту чи ту проблему, яка є основною, центральною у певній частині циклу. Також є глобальні (себто світові, на рівні країни) проблеми, є ті, які стосуються міста, чи певного регіону. У «Смертницях» не менш важлива – торгівля людьми та сексуальне рабство. Здається, що людина їде за кордон на навчання, роботу, хоче змінити своє життя, а опиняється в руках безжальних катів, які використовують лише тіло, жорстоко поводяться, знущаються. При цьому всьому заробляють гори грошиків. І ця проблема надзвичайно поширена та глобальна. У книзі повністю розкрита, проаналізована. Є над чим задуматись, однак моментами стає моторошно від гіркої реальності.

Повертаючись до героїв «Смертниць», то в цій частині вони постійно перебувають «на межі». Складно доводиться лавірувати між роботою та особистим життям, порухами серця й холоднокровністю розуму. Найважливіше те, як вдається персонажам викручуватись із кризових ситуацій, те, як вони впливають на їхнє бачення й розвиток.

Загалом скажу, що дуже полюбила цю серію. Не так легко знайти динамічні й живі детективи, які не хочеться відкладати далеко на поличку і переривати читання. За два-три вечори легко можна прочитати одну книгу, не помітивши, як швидко й емоційно пролетить час.