Цитаты из книги Квіти для Елджернона

Це не кохання - але вона важлива для мене.

"Не можу позбутися відчуття, що я - це не я..."

Надворі стає холодно, але я ще приношу квіти на могилу Елджернона. Місіс Муні вважає мене йолопом, який кладе квіти на могилу миші, але я сказав їй, що Елджернон був унікальним мишом.

Я поклав тіло Елджернона в невеличкий металевий контейнер і забрав до себе додому. Я не хотів дозволити їм укинути його у спалювач. Мій вчинок був дурним і сентиментальним, але учора вночі я поховав його на задньому подвір’ї. Я заплакав, коли поклав букет диких квітів на його могилу.

Я майже досяг мети. Я її відчуваю. Вони всі думають, що я вбиваю себе, працюючи в такому темпі, але вони не розуміють, що я тепер живу на вершині ясності й краси, про існування якої ніколи не знав. Кожна моя частина налаштована на працю. Я всмоктую її у свої пори протягом дня, а вночі — у ту мить, коли я готуюся провалитися в сон, — ідеї вибухають у моїй голові, немов феєрверки. Немає більшої радості, аніж вибух розв’язаної проблеми.

Що виганяє мене зі своєї кімнати й примушує шастати містом? Я блукаю вулицями сам-один — це не легка прогулянка в літню ніч, а напружений поспіх, щоб дістатися — куди? Униз по алеях, зазираючи у двері, в напівзачинені віконницями вікна, бажаючи з кимось поговорити й боячись зустріти когось. Угору по одній вулиці й униз по іншій, крізь нескінченний лабіринт, намагаючись вирватися з неонової клітки міста. Шукаючи… Чого я шукаю?

• Объясните мне одно обстоятельство. Я видел вашу печь для сжигания погибших экспериментальных животных. Какие планы были у вас в отношении меня?

Просто удивительно - между несопоставимыми на первый взгляд понятиями существуют, оказывается, глубокие связи. Я вышел на следующий уровень, и потоки из разных областей знания сблизились, словно текут из одного источника.

Они любют меня они мои друзья и мы шутим и смиемся в месте.

Что случилось со мной? Почему я так одинок?

Все, что мне нужно, – глоток свежего воздуха. Мне хотелось побыть одному.

- Я люблю тебя! - вырвалось у меня. - Но я не могу!

- Не одобряешь? - А кто я такой, чтобы одобрять или не одобрять?

Ты уже не тот Чарли, каким был семнадцать лет назад, и даже четыре месяца назад. Ты не объяснил мне, что случилось с тобой. Согласен, это твое дело. Может быть, случилось чудо. Ты стал блестящим молодым человеком, а работать на миксере и разносить заказы неподходящее занятие для блестящего молодого человека.

Какого черта я приперся сюда? Чтобы мои ассоциации поглощались маленькими дырочками в потолке и огромными дырами в моем терапевте?

Оставь его в покое и не заставляй равняться с другими ребятами!

Очень трудно справиться с привычкой подслушивать, ведь раньше люди всегда говорили и действовали так, словно я - пустое место, словно им наплевать, что я о них подумаю.