Цитаты из книги Das Gold der Krähen

— Джаспере, ти високий, смаглявий і підозрілий. — Усе це синоніми до слова "чарівний".

— Ти не цілував мене, тому що декорації були недостатньо романтичними? — Річ не в романтиці. Порядний поцілунок, порядне залицяння. Є правила, як усе це має відбуватися. — Для порядних злодіїв?

— Зустріч із тобою була катастрофою. Ніна звела брову. — Вельми вдячна. Джеле, який він в цьому незграбний. Він збився з дороги, намагаючись пояснити їй. — Проте я вдячний за кожен день цієї катастрофи. Мені потрібен був катаклізм, який би витрусив мене з того життя, яке я знав. Ти була землетрусом, зсувом. — Я, — заперечила Ніна, узявшись під боки, — тендітна квіточка. — Ти не квіточка, ти — увесь цвіт лісу водночас. Ти — приплив. Ти — паніка. Ти — потрясіння.

— Ти ж знаєш, що жахливий у цьому сенсі, правда? — поцікавилася Ніна, коли вони опинилися на вулиці й увійшли до Східної Клепки. — У сенсі брехні й шахрайства? — У сенсі ввічливої поведінки.

— Я люблю співати, —повідомила Еліс. Вілан несамовито захитав головою, промовляючи самими лише губами : "Ні, ні, ні". — Мені слід поспівати? — з надією в голосі запитала крамарева дружина. — Баян каже, що я співаю достатньо добре, щоб виступати на сцені. — Може притримаємо це на потім... — запропонував Джаспер. Нижня губа Еліс затремтіла, мов тарілка перед тим, як розбитися. — Співай, — бовкнув Матаяс, — звичайно, співай. І ось тоді почалося справжнє жахіття.

Навіть над найкращими людьми можна взяти гору.

"Ось вона, кеттердамська проблема, — подумав Джаспер, поки вони невпевнено затиналися в темряві: — Повіриш не тій людині — і тебе це може вбити".

Джаспер рушив за Віланом до сходів, потім знову запхав голову до читальної зали. — Якщо виживу, куплю тобі вафель. — У тебе нема достатньо грошей, щоб купувати їй вафлі, — буркнув Вілан. — Тихенько. Ми в бібліотеці.

У Кеттердамі люди весь час наставляють одне на одного зброю. Це практично як рукостискання.

Ніщо не змусить тебе навчитися швидше, ніж кілька пострілів у твій бік.

— Знання — це не знак прихильності долі. А процвітання — знак.

— Ти справді думаєш, що існує протиотрута? — запитала Ніна. Вілан знизав плечима. — Можливо. Не всі отрути мають протиотруту. Джаспер фиркнув. — Саме тому ми називаємо його Вілан Ван Ясне Сонечко.

— Раджу тобі переоцінити свої пріоритети. Джаспер знову підштовхнув Кувея. — Це Каз так каже: "Допоможи Віланові, або я запечатаю тебе в одній із тих могил і подивлюся, як це пасуватиме до твоїх інтересів".

— До речі, чому ви, хлопці, так кажете? "Жодних плакальників, жодних погребінь"? Чому просто не сказати "хай щастить" або "бережи себе"? — Ми не любимо завищенних сподівань.

-Обещаю,Матиас.Я отведу тебя домой. -Нина,-выдохнул он,прижимая ее руку к своему сердцу.- Я уже дома. Свет погас в его глазах.Грудь замерла под ее ладонями.

– Теперь я пытаюсь вспомнить папины эксперименты. – Вот что ты записываешь в свои блокноты? – Я еще и журнал веду. – Должно быть, он очень увлекательный. День первый: просидел в гробнице. День второй: снова просидел в гробнице.

– Учиться легче, когда ты молод, но так всегда. Дети быстрее изучают языки. Математику. – И они бесстрашны, – тихо произнес Уайлен. – Это другие люди рассказывают им об их пределах.

<Страдания ничем не отличаются от всего другого. Проживи с ними достаточно долго и научишься получать удовольствие.>

"- Ты уничтожишь все, что я построил, все, что построили мои отец и дед. Ты... Джеспер наклонился и сказал так тихо, чтобы больше никто не услышал: - Я могу читать ему. - У него очень успокаивающий баритон, - добавил Уайлен, а затем стража потащила его отца по проходу."