Цитаты из книги Право на чари

- ЖИЗНЬ - ДЛЯ ЖИВЫХ

- НАЗАД ХОДУ НЕТ, НАЗАД ХОДУ НЕТ

Подобный мир может существовать только потому, что даже у богов есть чувство юмора.

Большинство людей легко справится с любой болезнью, главное – поставить цель. Тебе же нужно лишь подтолкнуть их к этому.

Самое важное, девочка моя, это знать, что можно делать при помощи волшебства, а что нельзя. И попомни мои слова, оно никогда не предназначалось для того, чтобы им разжигали огонь.

Она умела обращаться с младенцами. С одного конца вливаешь молоко, а другой поддерживаешь в чистоте. Со взрослыми еще проще, потому что они кормятся и содержат себя в чистоте сами. Но между младенцами и взрослыми существует целый мир переживаний, которым она никогда по-настоящему не интересовалась. Насколько ей было известно, главное – не дать детям подхватить какую-нибудь смертельно опасную болезнь и надеяться, что все в конце концов образуется.

Якщо чари можуть дати людям усе, чого ті бажають, то відмова від використання чарів може дати те, що людям потрібно.

- Можете простягнути руку? - Тільки якщо буду точно впевнена, до чого саме доторкнуся, шановний.

Найважливіше в чарах - це те, як ти їх не використовуєш.

Це не сказано "десь", це сказано скрізь.

Один шанс на мільйон спрацьовує дев'ять разів з десяти.

Дівчинко моя, все це спілкування з чарівниками призводить до того, що ти починаєш сприймати їх серйозно.

Про те, як передбачати майбутнє неправильно, Бабуня знала все. Це важче, ніж передбачати правильно: тут потрібна неабияка уява.

Навіть найкраще майбутнє - дуже крихка штука, і якщо в нього вдивлятися надто сильно, воно зміниться.

Бабуня нічого не мала проти передбачень майбутнього - за умови, що за це бралися люди без відповідного дару, тобто насправді передбачень не робилося.

Якщо хочеш клеїти дурня - вперед, але не дозволяй склеїти дурня з тебе.

- Не розумію, як туди заходять? - Гадаю, по-чаклунськи. Чаклуни такі чаклуни! Нормальні люди давно купили б молоточка для дверей.

Власне, вона була проти книг, виходячи з твердих моральних переконань: їй доводилося чути, що чимало книг написано мертвими, тож логічно було припустити, що читати їх - це все одно що практикувати некромантію. А балачки з небіжчиками належали до багатьох речей, які Бабуня не схвалювала у цьому безмежно мінливому всесвіті: кожному ясно, що небіжчики мають досить і власних негараздів.