Огонёк далеко в степи

Неяснi образи – зеленi очi вовка, щось тривожне, трохи гiрке i запах хлiба. I така дивна назва – «Вогник далеко в степу». Чомусь кiлька днiв вона крутилася в головi, обiцяючи зустрiч чи то з пригодами, чи то просто з частинкою мого дитинства, звiдки приплили цi туманнi образи.

Хороша книга. Дiйсно зворушлива. I запах хлiба в нiй є. I медовий смак – то штокаловi абрикоси. I холод ночей у розбомбленiй хатi. I радiсть вiд працi. А гiрко - то вiд того, що є люди, гiршi та страшнiшi за вовка. Бо вовк хоча би був голодним, а той шофер за кермом не мав вогника в душi.