Цитаты из книги Дневник вора

Тогдашнее время года (осень), дождь, пасмурный цвет построек, тяжеловесность фламандцев, своеобразный характер города, а также моя нищета, наводившая на меня уныние, — все эти явления, перед которыми я тушевался, породили во мне черную меланхолию. В пору немецкой оккупации я видел в кинохронике похороны ста — ста пятидесяти жертв бомбежки Антверпена. Усыпанные тюльпанами или далиями гробы, выставленные на руинах Антверпена, были похожи на цветочные лотки, перед которыми проходили с благословением толпы священников и церковных певчих в кружевных стихарях. Эта картина — последняя в моей памяти — наводит меня на мысль, что Антверпен открывал мне теневые стороны жизни. «Они отпевают город, — сказал я себе, — духом которого, как я догадался еще тогда, является Смерть». Между тем от одного лишь вида вещей все расплывалось в моих глазах, будто от страха. Затем нечеткость исчезла. Мое восприятие приобрело необыкновенную ясность. Когда же простейшие вещи утратили свой привычный смысл, я стал задаваться вопросом, правильно ли пить из стакана и надевать башмаки. Когда в каждой вещи открылось причудливое значение, мне было уже не до счета. Мало-помалу Стилитано начал терять неимоверную власть надо мной. Он считал меня рассеянным — я был внимательным. Я отсутствовал, даже когда говорил. Из-за сопоставлений, подсказанных мне вещами с несовместимым предназначением, моя речь принимала комичный характер.

"... я рішуче відкидав світ, який відкинув мене."

"Мені, покинутому напризволяще своєю родиною, здавалося цілком природним поглибити це все любов"ю до хлопчиків, а цю любов посилити злодійством, а злодійство - злочином або ж співучастю у злочині."

"Лише думка про зраду вже опанувала мною, її могуть усе більше й більше полоняла мене... Стілітано міг зрадити свою країну, а я свою: через любов до нього."

"Мої любощі з Сальвадором тривали з півроку. Вони були не надто п"янкі, однак вельми плідні. Мені пощастило полюбити його хирляве тіло, сіре обличчя, кумедну рідку борідчину."

"Перед лицем істоти, яку я обожнюю, в очах якої я постав янголом, мене втоптали в багно...якщо любов,яку Міхаеліс відчув до мене - чи, радше, зачарування, - тепер неможлива, я обійдуся без цієї любові."

"Світ обертався на стрімку течію, яка щосили намагалася винести до моря, до смерти. я відчував гірук радість, усвідомлюючи свою самотність."

"Талант - то знак уваги до матерії, він полягає в тому, щоб укласти пісню в уста тому, хто німував. Мій талант буде любов"ю, яку я несу тому, з чого утворений світ тюрем і каторг."

"Ви, ті, хто зневажає мене, створені з тої самої низки паскудств, але ви ніколи цього не зрозумієте, а отже, не дізнаєтеся, що таке гордощі, тобто усвідомлення сили, яка дозволяє вам давати відсіч убозтву - не вашому власному убозтву, а тому, з якого створений рід людський."

"У кожній пройденій країні я крав і попадав до в"яниці, тим часом я йшов не через Європу, а перетинав світ предметів та обставин..."

"Отак від тюрми до тюрми я мандрував Югославією. Я зустрічав там непогамовних похмурих злочинців, які лаялися мовою дикунів, з найчудовішими матюками у світі."

"Франція - це почуття, яке передається від митця до митця..."

"Стілітно віддавався коханню спроквола, як віддаються соню, підставляючи його промінню все тіло."

"... коли я змирюся зі своїм хвилювання і, відмовивши почуттю у праві командувати мною, досліджуватиму його з тим самим злоровим глуздом, я пізнаю своє кохання; починаючи з нього, я налагоджу стосунки зі світом: отоді й настане порозуміння."

"коли я вгороджував свої зуби йому в тіло, щелепи стискалися до дрожу, від якого трепетало все моє тіло. Я хрипко кричав, а все ж любив, та ще й як ніжно, мого любчика-рибалку із Сюке."

"- Моя любов завжди сумна. - Це правда, щойно я теб цілую, ти стаєш сумний."

"Французьке гестапо поєднувало в собі дві чарівні риси: зраду і злодіство. Додати до цьог ще гомосексуалізм - і кратина буде повна, кращої годі уявити."

"Я зав"язну у коханні, як в снігу, болоті чи страху."

"Незворушні й мовчазні самці крили в собі шалену силу електронних часточок, піж впливом сили тяжіння оберталися довкола джерала сонячної енергії: кохання."

"Його якості нагадують деякі наркотики чи запахи, про які не зважишся сказати, що вони приємні, але від яких годі відірватися."

Бездна одиночества вынудила меня найти попутчика в себе самом. Созерцая окружающий меня мир, его бесконечность и смятение, еще более явное ночью, я видел в нем божество, я же был не просто любимым детищем, предметом особого чувства и забот этого божества, избранным и направляемым свыше, хотя и через мучительные изнуряющие, на грани отчаяния испытания, но единственной целью его трудов. И мало-помалу, путем действий, которые я не могу как следует описать, я, не меняя размеров своего тела, возможно, из-за того, что так было легче вместить в нем столь блистательный повод для гордости, заключил это божество - мою первопричину и мое устройство - в самом себе

Итак, я был лишь жалким ублюдком, который знал лишь голод, телесные унижения, бедность, страх и подлость. Из стольких мрачных посылок я вынес повод для гордости. Конечно же, это я, говорил я себе, но по крайней мере я осознаю это, и такое понимание избавляет меня от стыда и внушает мне малоизвестное чувство - гордость. Вы, те, что презираете меня, - совокупность таких же мерзостей, но вы никогда этого не поймете, а значит, не узнаете, что такое гордость, то есть осознание силы, позволяющей вам противостоять убожеству, - не вашему собственному убожеству, а тому, на котором держится человек.

Добрая воля всех моралистов разбивается о то, что они называют моей злонамеренностью. Если они могут мне доказать, что преступление отвратительно в силу зла, которое оно причиняет, то я один способен судить по песне, которую оно из меня исторгает, об изяществе и красоте преступления; я сам волен его отвергнуть либо признать. Никто не сумеет меня вернуть на правильный путь. Вы можете разве что попытаться перевоспитать меня эстетически, но для воспитателя это чревато риском дать себя убедить и перейти на мою сторону - в том случае, если обе стороны признают красоту как верховную власть.