Цитаты из книги Воздушные змеи

Уява інколи утинає з нами підступні штуки. Це твердження слушне щодо жінок, щодо ідей і країн. Тобі подобається якась ідея, вона тобі видається найкращою, а потім, коли вона матеріалізується, то вже ані трохи не схожа на себе чи навіть стає просто лайном. Або ти так любиш свою країну, що зрештою вже не можеш її терпіти, бо в ній ніколи немає ніякого добра.

Я розумію, коли помирають від кохання, бо інколи воно таке велике, що життя, не спроможне витримати удар, зазнає краху.

Усі летючі змії, хоч яка країна їхнього походження, народилися з народної уяви, і це завжди надає їм трохи наївного аспекту.

Но представьте себе пятнадцатилетнего мальчика, выросшего в нормандской деревне, в слишком коротких брюках и вылинявшей рубашке, с беретом в кармане, в окружении пятидесяти дам и мужчин, одетых с роскошью, говорившей об их принадлежности к свету, «единственная возможность проникнуть в который — это его разрушить» (по словам Равашоля, в ту пору мне не известным).

А потім я запитую себе, чи варто відновлювати минуле. Зрештою, для пам'яті, авжеж. Але потрібно нове.

Комічне має велику перевагу: це безпечне місце, де поважні люди можуть знайти собі притулок і вижити.

- Людо, керуй своїм безумством. Не тринькай його занадто. Країна матиме в ньому дедалі більшу потребу.

Кажуть, що кохання сліпе, але в тебе, хтозна, сліпота, можливо, - спосіб бачити.

Ми всі п'ятеро ще були близькі до наївності дитинства, наївності, що становить, мабуть, найпліднішу частину, яку життя дає нам, а потім відбирає.

Женя Броницька... вирізнялася красою, про яку казали колись, що вона руйнівна, але цей вираз вийшов із моди, безперечно, внаслідок інфляції серед руйнувань, яких відтоді зазнав світ.

Людовіку, хлопчику, я не знаю, чи ти готуєшся так до того, що здається, загрожує нам усім, тобто до життя навиворіт у світі навиворіт, але прошу тебе пощадити принаймні поезію.

Але, якщо ти щиро любиш когось або щось, віддай йому все, що маєш, ба навіть усе, чим ти є, і не переймайся рештою...

Люди дивувалися, що солдат, який отримав військову медаль, ніколи не проминав нагоди засвідчити свої пацифістські переконання, захищав тих, хто відмовлявся від військової служби з релігійно-етичних міркувань, і засуджував усі форми насильства, і то з таким вогнем в очах, який був, напевне, зрештою, лише відблиском вогню, що горів на могилі невідомого солдата.

... бо ми живемо за доби, коли французи намагаються радше забути, ніж пам'ятати.

"безразличное молчание наконец сжалилось".

"Никогда ещё я не испытывал такой ненависти, и человеком, которого я так страстно ненавидел, был я сам".

"— Это не первый и не последний воздушный змей, которого ты теряешь в своей жизни, Людо, — говорил дядя, когда видел, как я возвращаюсь из лесу с корзинкой земляники — к сожалению, полной".