Цитаты из книги Майстер корабля

Юнак хоче бути досвідченим і старішим, а прийшовши до цього всього, жагуче бажає повернути наївні, нерозумні дні.

Старість не може казати неправду. Нащо вона їй здалася? Кого їй треба задобрити або перед ким замовчати? Вже видно край дороги й неминучість. Проживши життя, можна мати мужність нарешті подивитися всім у вічі.

Коли я робив сценарій, мені здавалося, що його можна з початку й до кінця записати в біблію або вирубати зубилом на мармурі. Коли я скінчив писати, він мені видався трохи нудним. А через тиждень я вже ненавидів його, як мою майбутню смерть. (Нині я не так думаю!)

Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці. Тротуари — з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити. Я з півроку зневажливо топтав тротуари, поки взнав від Професора, що цей камінь привезено з Італії і що це — закам'яніла лава Везувію.

Ви ніколи не жили біля моря? Ви не знаєте пахощів порту й не ловили бичків на хвилерізі? Вам чужі такі слова, як «клівер» або «грецький» та «очаківський» паруси? Та що я питаю! Не можете ви цього знати, бо змінилося все відтоді, як я вперше довірив себе морській воді.

Дожити до глибокої старості я раджу всім. Тільки не несіть із собою недуг.

Пише він — де його притулить дорога: на морі, на повітрі, в лісі й в снігах, на екваторі, в піщаній пустелі, де нині заводять воду. Його твори завсіди легкі, бадьорі, і вони звучать, як пісня птаха.

Море – це великий степ, на якому росте синя й чорна трава. Біля моря добре думається і звичайні слова набирають таємного й великого змісту.

Перед морем завжди себе почуваєш ніби винуватим за те, що мало живеш. За те, що малий такий. За гнів і хвилювання.

— Сев, як може країна жити без моря? Які перспективи є в Швейцарії? Коли б я там жив, я, певно, повісився б на вершечку першої-ліпшої гори.

"Онтон" написано на бригові. Це на мові острова Ява — Щастя.

Людина без iдеалiв, бо не знає авторитетiв, без ворогiв, бо вважає, що друг i ворог - два обличчя одного тiла, егоїст, бо не знає нiкого не егоїста, цинiк, бо так називають людей з їхнiми думками, працiвник i ледар в один час, бо думає, що людина працює для лiнi й лiнується для того, щоб працювати. Цi вiдомостi трохи показують характер нового редактора.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає.

Весела робота — це втіха і мета життя.

За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виростали в гніві чи в радості, осягали великий світ.

Бути мудрішим за себе — от завдання!

Завше кожній жінці потрібний імпульс. Щоб був такий мужчина, а коли нема його, тоді треба жити — як усі живуть — зовнішньо. Просто.

Дружочок, ніколи не люби перший нікого. Коли тебе покохають — тоді, будь ласка, закохуйся, одружуйся. Але ніколи не бажай нікого так, щоб прокидатися тільки з цією думкою й засинати з нею.

Друг і ворог — два обличчя одного тіла.