Цитаты из книги В чужой стране

Страной управляет узкий класс; а страна глупа, ничего не понимает и никогда не поймёт. Вот почему идёт эта война. К тому же они делают на этом деньги.... По глупости.

- Кого ты еще видел? - спросила Кэтрин.

- Мистера и миссис Мейерс.

- Странная они пара.

- Говорят, на родине он сидел в тюрьме. Его выпустили, чтоб он мог умереть на свободе.

- И с тех пор он счастливо живет в Милане?

- Не знаю, счастливо ли.

- Достаточно счастливо после тюрьмы, надо полагать.

Лише поразка робить людей християнами.

- Мы оба храбрые, - сказал я. - Когда я выпью, так я совсем храбрый.

Коли люди стільки мужності приносять у цей світ, світ повинен убити їх, щоб зламати, і тому він їх і вбиває. Світ ламає кожного, і багато хто потім тільки міцніше на зламі. Але тих, хто не хоче зламатися, він вбиває. Він вбиває найдобріших, і найніжніших, і найхоробріших - без розбору. А якщо ти ні те, ні друге, ні третє, можеш бути впевнений, що і тебе вб'ють, тільки без особливого поспіху.

Ось чим все закінчується. Смертю. Не знаєш навіть, до чого все це. Не встигаєш дізнатися. Тебе просто жбурляють у життя і кажуть тобі правила, і в першого ж разу, коли тебе застануть зненацька, тебе вб'ють. Або вб'ють ні за що, як Аймо. Або заразять сифілісом, як Рінальді. Але рано чи пізно тебе вб'ють. В цьому можеш бути впевнений. Сиди і чекай, і тебе уб'ють.

Американская литература, Классическая литература, Война, Зарубежная литература, Потерянное поколение, Любовь, Жизнь, 1001 books you must read before you die, Художественная литература, Эрнест Хемингуэй, Эрнест, Хемингуэй, любовь на фоне Первой мировой войны, фронт, первая мировая война, смерть, трагедия, боль, потеря дорогого человека, потеря, утрата, роман с медсестрой, автобиографичный, автобиография, 1929, Фредерик Генри, Кэтрин Баркли, Ринальди, Медсестра Фергюссон, Полковой священник

- Храброму в душу не заглянешь. - Да. Этим он и силён.

Нет ничего безнадёжного. Но бывает, что я не могу надеяться.

Але ж ви ще й закохані. Це теж релігійне почуття, не забувайте цього.

Я не був створений, щоб думати. Я створений, щоб їсти.

- Ото було б поїхати з ними, - сказав Бонелло. - Гарна була б мандрівочка. - І в нас буде гарна мандрівочка, - сказав я. - Мандрівочка в пекло.

Я пытался рассказать про ночи и про разницу между ночью и днём, что ночью лучше, разве что день очень ясный и холодный, но этого не объяснишь, как я не могу объяснить этого сейчас. Просто ты это знаешь, если сам пережил.

Фізіологічно завжди почуваєшся в пастці.

Можливо, війни тепер не завершуються перемогами. Можливо, вони тривають безконечно. Можливо, це нова Столітня війна.

Моя релігія - це ти. Ти все, що я маю.

- А ти прийдеш на наше весілля, Ферґі? - запитав я в неї якось. - Ви ніколи не одружитесь. - Одружимось. - Ні, не одружитесь. - Чому ні? - Посваритесь перед весіллям. - Ми ніколи не сваримось. - Ще встигнете. - Ми не посваримось. - Тоді помрете. Посваритесь або помрете. Усі так роблять. Ніхто не одружується.

Хоробра людина, якщо вона до того ж розумна, може помирати й дві тисячі разів. Вона просто не згадує про ці смерті.

Я же вам говорил, его отправляют в американскую лечебницу, напомнил Ринальди. К хорошеньким медсестричкам. Это вам не полевой госпиталь с бородатыми санитарами. Да, я помню, его отправляют в американскую лечебницу. Меня бороды не смущают, сказал я.

Италия вернёт себе величие Рима, заявил майор. Не люблю Рим, сказал я. Там жарко и полно блох. Ты не любишь Рим? Ещё как люблю. Рим - это праматерь народов. Я всегда буду помнить Ромула, сосущего Тибр. Что? Ничего. Все едем в Рим.