Отзывы о книге Добрая самаритянка
AlinaKrupnik8 апреля 2021"Чим яскравіше гориш, тим скоріше згаснеш" - це про Джона Марса.
Джон Маррс увірвався в наше читацьке життя з неперевершеним романом «The One.Єдиний», що підкупив серця тисяч читачів, ми неймовірно зраділи виходу «Пасажирів» і очікували на щось не менш крутяцьке, але запал наш трішки понизився, але все ж було непогано. І тут весняна новинка – «Добра Самаритянка».
Я навіть подумувала оформити передзамовлення паперової книги, але колеги по буктюбу почали сипати негативними відгуками на книгу і я передумала купувати… ФУХ..щось мене вберегло!
Я не пам’ятаю коли ще мене так бомбило…Я в такому шоці була… я істерично сміялась над деякими моментами, як хвора на голову, бо я не вірила в те, що Джон Маррс міг написати таку погану книгу!!! Я вже хотіла з впевненістю 98% назвати його одним з улюблених авторів, але тепер 100 раз подумаю чи читати в нього щось ще. В мене склалось стійке враження, що автор просто хотів скоріше щось нове написати, щоб залишатись на хвилі популярності, скосити ще грошиків і вже не особливо продумував сюжет, більше всього, що трішки злизав з книги "Исчезнувшая" від Гіліан Флінн, але далеко не то пальто...
Про сюжет: Головна героїня Лора працює оператором в службі психологічної підтримки «Більше нема куди». До них телефонують люди, які знаходяться в скрутному моральному стані і хочуть з кимось про це поговорити, щоб знайти якийсь сенс в цьому житті і не скоїти самогубство. Але Лора не хоче давати їм надію, вона хоче давати їм прямі настанови як вкоротити собі життя, щоб почути останній подих з яким душа самогубці покидає тіло… Недоліки книги:
- Автор спробував змінити стиль написання книг: менше героїв, один розділ від імені Раяна, інший – від Лори і так по колу. Повторюваність однієї і тієї ж інформації тупо нудно читати і хочеш все це пропустити, але ж не пропустиш, бо вдруг там якийсь секрет, що суттєво впливає на сюжет.
- Невідповідність сюжетних деталей на початку книги з тим, що розповідалось надалі.
- Роялі в кущах. Моментами здавалось, що все героям з неба падає просто в руки.
- Передбачуваність сюжету. Я читаючи третю частину я казала чоловіку: «ОМГ…якщо через 15 сторінок вона зробить оце, то гірше вже не може просто бути». ЛЮДИ….після цього я ще разів 5-6 так йому казала і все було так, як я і думала.
- Фінал це окремий вид мазахізму для читача – відкритий.
Джон Маррс – твоя «Самаритянка» це ТАКЕ ФІАСКО.
5 понравилось117
Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым