Завірюха

Роман-чар оказался волшебным, сказочным, родным и тёплым. Зря я долго сомневалась на его насчёт, он просто невероятен! Атмосфера поздней осени переходящей в зиму... метели, сугробы... подарила мне множество уютных вечеров. История Яра и Леси полностью захватила, заставила переживать и умиляться. На протяжении книги они взрослеют, меняют свои взгляды, лучше понимают мир и себя. Не менее интересной была и линия Великих - богов, которые, как и люди, испытывают эмоции и ошибаются. Особенно понравились сестры, Люта и Вогняна. К концу книги герои стали настолько родными, что мне было грустно расставаться и переворачивать последнюю страницу... Сюжет же настолько захватил, что было трудно отрываться от книги, и возвращаться в реальность. Отдельно хочу отметить прекрасный слог Никулиной, я давно так не наслаждалась украинским языком. Многие моменты перечитывала. Выписывала цитаты. Поднятые темы добра и зла, родителей и детей, равноправия, и того, что ты сам выбираешь кем тебе быть - написаны легко и ненавязчиво, и в то же время вызывают сильный отклик в душе. Как итог, книгу буду перечитывать холодными зимними вечерами.

Книга, яка пролежала на моїй поличці майже рік. І не дарма. Бо на вона дочекалась найвдалішої миті, увірвавшись в моє життя динамікою та чарами.

Емоції від книги в мене діляться на: до половини книги та після. Перші 150+ сторінок я психувала від рожево-ванільних стосунків Лесі та Яра. Душа прагнула трееешу, видовища і жорстоких перипетій (кровожерлива Оля). Після половини книги я не пам’ятала, що відбувалось. Все як в тумані. Отямилась, коли вже дочитала. Тепер більш детально.

ЩО СПОДОБАЛОСЬ

Світ, який вигадала авторка Фентезі – один з улюблених жанрів. А запорука вдалого фентезі – добре продуманий вимір, який безповоротно затягує читача у свої найвіддаленіші куточки. «Завірюха» привідкриває завісу нової світології: ви прогуляєтесь по Тишу, дізнаєтесь, які таємниці приховує Вир, вклонитесь самому Вічнику, побачите розбірки рудоволосої Вогняної та холодної Лютої, а ще з’ясуєте, де поділась Темна. Вас постійно триматиме в напрузі протистояння Темряви та Світла. Чесно кажучи, в українській літературі я не зустрічала такого цікавого фентезійного світу. Тому була приємно вражена.

Шалене побоїще Довго думала, як назвати адекватно цей пункт. Але що вже вийшло. Де є кохання, там точно знайдеться місце для бійок. Але їх тут так багато, вони різноманітні, прописані до таких деталей, що відчуваєш себе в епіцентрі найгарячішої баталії. І так, саме протистояння персонажів і зробили цю книжку для мене такою особливою й видовищною.

Персонажі Трохи банально, але герої, яких витворила авторка справді приваблюють. Надзвичайно цікавим виявився рід Завірюх. Дівчата, ви не уявляєте, які привабливі, харизматичні та розумні хлопці цього роду. Аж припікає, коли читаєш про них. Звичайно, були ті персонажі, які мене трішки дратували. Серед них була й Леся. Не можу пояснити чому, але так вже склалось.

Описи природи Для багатьох читачів цей пункт може видатись прохідним. Не всім подобається читати 2-3 сторінки опису якоїсь галявини чи лісу перед початком справжніх подій. І так, тут ви цього не зустрінете, адже природа вплітається в сюжетну канву, ви навіть не помічатимете жодних описів, проте несамовита краса навколишнього світу радуватиме вашу душеньку.

І знову зауважую, що в книзі багацько кохання, в принципі частково на цьому й базується історія. Такий собі відгук Ромео і Джульєтти в сучасних реаліях та в українському вбранні. От саме любовні поривання героїв часом мене виводили з рівноваги. Якщо ви не прихильник/ця любовних шукань й драм, розбірок та вигаданих світів, то й не можу рекомендувати читати книгу. Але якщо ж таки вищезгадані пункти вас зацікавили (бо саме вони й підкорили моє серце), то вперед. Вас точно захуртелить роман-чар і ви зрозумієте, що істинно українському фентезі бути в #сучукрліт .