Вже давно в мене не було таких неоднозначних вражень після прочитання книги. Першу її половину, та навіть більше, ніж половину я просто мучила і вже чекала момент, коли закрию і відкладу на полицю, яка для книг, що йдуть на копієчний перепродаж. Але остання 1/3 книги різко поміняла про неї враження, та навіть змусила чекати продовження, чого від КСД навряд чи дочекаєшся.
"Темні уми" - досить класична підліткова антиутопія про світ, в якому одного дня діти 10-14 років почали хворіти незрозумілою хворю, в результаті якої або помирали аби мутували, отримуючи надлюдські здібності. Мутованих умовно поділили на кілька кольорів, залежно від сили їх здібностей. Найслабкіші то Зелені - вони просто вміють добре рахувати, найсильніші Червоні - і вони вміють...в книзі Червоних не має, тому що вони вміють точно не відомо, але щось ну дуууже круте.
Наша героїня - Рубі, вона Помаранчева і має силу впливати на думки людей, стирати їх память. Спочатку її тримають в таборі для особливих дітей, потім допомагає втекти одна команда, але вона втікає по ходу до іншої. Ціль Рубі - знати Невидимого Хлопця, у якого вона хоче навчитися контролювати свої збідності. Але, як це завжди буває в антиутопіях, скрізь обман.
Так чому ж "Темні уми" мені все таки сподобалися?
1. Досить непогана мова, що буває проблемою в янгедалтах, які написані або занадто примітивно "пішов-прийшов, привіт-пока" або занадто переповнені описами душевних страждань героїв. Тут все збалансовано і навіть моменти з стражданнями абсолютно виправдані.
2. Цікава головна героїня. Рубі не плакса, але і не супергерой. Вона в міру дурна, як і кожен підліток, але і
розвивається, прогресує. Образ дівчини і правда викликає симпатію
3. Напевне один з найкращих чоловічих образів янгедалту - Лаям. Не псих, не суперпупер мужній мачо, а звичайний позитивний, урівноважений хлопець, який прагне врятувати себе і тих, хто поруч. А ще який прагне робити в першу чергу добро. Мені дуже сподобалося те, як автор прописала їх стосунки з Рубі - і це теж один з найкращих прикладів стосунків серед багатьох янгедалтів, прочитанних мною.
4. Другорядні персонажі, що викликають інтерес. В першу чергу це Зу, Чабс, Кленсі.
5. Ну і цікавий поворот сюжету майже перед фіналом.
Повторюся - всі плюси я змогла відкрити лише в останній 1/3 книги, бо більша її частина, коли герої подорожують на авто, крутила в моїй голові пісню "Кудись я їду у таксі і плачу-плачу -плачу".
Як висновок - я чекаю на продовження. І обов*язково гляну фільм