Цитаты из книги Пост сдал

Він думає про те, як деякі люди легковажно готові кинути те, за що інші продали б душу: здорове, вільне від болю тіло. А чому? Від сліпоти, від емоційних ран, від того, що занадто зосереджені на собі, аби за темним обрієм побачити майбутній світанок. Котрий настане, якщо ти ще дихатимеш.

Він думає (і не вперше), що невеликі здібності до телекінезу — це все ж ніщо проти сили Інтернету. Він переконаний: тисячі самогубств уже зароджуються в живильному бульйоні соціальних мереж, де вільно гуляють тролі й постійно когось ображають і принижують. Оце справжній пріоритет духу над матерією.

А бути потрібним — це велике діло. Може, навіть єдине по-справжньому велике діло.

Друга година ночі. Час, коли здається, що ранок ніколи не настане.

- Може, ти помиляєшся ?

• Так. А небо завтра може стати зеленим у червоний горошок.

Самодіагностика через Мережу - то забавка для дурнів.

Залишитися самій, втративши того, кого любиш, - ото найгірший параліч.

Ходжеса всегда удивляла стойкость некоторых людей. Конечно, нельзя сказать, что они возвращали ему веру в светлое будущее человечества, но...
Если на то пошло, возвращали.

В них внедрены слова. Или лучше прямо называть все своими именами , думает Ходжес. Капли яда .

С губ это слово у тебя не слетит, но легко читается во взгляде.

«На этот раз инфаркт меня не остановит, Брейди, – думает он. – На этот раз у меня всего лишь рак, а с этим можно жить».
Мысль эта вызывает смех. А смех – боль.

Иногда лучше знать, что тебя ждет.

Может, некоторые вопросы лучше оставлять без ответа.

Если начинает везти, то везет во всем.

– Охраняй свои мысли.

Да, он дотошный, но толку от дотошности мало, если требуется широта мышления.

вам не нужен синоптик, чтобы понять, откуда дует ветер.

В конце концов, все отбрасывают тень.

Люди обожают печальные «мыльные оперы», благодаря которым реальная жизнь кажется лучше…

– Понедельник, понедельник, не доверяю я этому дню,