Побачила у стрічці рекламу від видавництва Апріорі про дві нові книги серії «Детективи світу». Перше бажання – треба купляти. Друге – спробувати знайти оцифровку. Третє – взяти у бібліотеці із читального залу «по блату». В результаті здійснилося третє Не люблю я м’які обкладинки, тим паче журнали з їхнім збільшеним форматом та замалим шрифтом. Проте всі ці фактори ані трохи не зменшили враження від самого детективу. Це було моє перше знайомство з авторкою і я прикро вражена, що «Брешуть не тільки вбивці» - єдиний переклад українською (російською – аж 7!).

Історія нагадує класичні детективи Крісті, недарма авторку порівнюють з Королевою детективів. Дуууже сподобався сам переклад! Певна, що і оригінальний текст такий само легкий і невимушений, але саме перекладачу можна подякувати за: «замало смальцю в голові», «гнути кирпу», «вискочити як намилений з лазні», «спати як по купелі», «вигляд, як Бога за бороду схопила»

Отже. Віддалений острівець Берґслаген. Саме тут розташована дача подружжя Рутґера та Анн-Софі Гаммар. Чудова місцина для усамітнення посеред мальовничої природи, подалі від метушні міста. До найближчого містечка/телефону/цивілізації – перепливти у човні озеро. Саме сюди на вечірку вихідного дня прибувають нечислені гості, серед яких і головна героїня – студентка філології Пак Екстедт. Вимолюючи в батька дозвіл на цю подорож, Пак наголошує, що пише ліценціатську працю на тему чоловіків у житті письменниці Фредріки Бремер, а господар дачі саме захистив дисертацію про неї і буде нагода дізнатися щось новеньке. Проте насправді, перефразовуючи відомий вислів, шукайте чоловіка. Адже, чесно кажучи, Пак сподівається побачити Ейнара Буре, історика і літератора, в якого закохана.

Першими ластівками того, що не все буде йти так, як заплановане, стають новоприбулі гості. Незапрошені і, певною мірою, не надто бажані, серед яких і колишнє велике кохання пана Рутґера. Саме Маріанну Вальман, експресивну та модернову скульпторку, знаходять мертвою у лісі. І хто знаходить? Звісно – Пак! І за класикою жанру саме вона разом із Ейнаром вирішує розібратися хто, як і чому вбив жінку. Коло підозрюваних чітко окреслене: кожен із присутніх на острові може бути вбивцею. Але виглядає так, що всі мають алібі, тому зрозуміло, що хтось таки бреше. І чи той хто бреше і є вбивцею, чи є інші причини?

Розв’язка дещо неочікувана, але стає зрозумілим, чому роман у своєму 1949 році був скандальним.