Цитаты из книги Бойцовский клуб

Руйнування, - шепотів Тайлер, - це природна частина мого розвиткув напрямку до трагедії й розпаду. Я пориваю з фізичною владою, із земним небуттям, - шепотів Тайлер, - тому що, тільки руйнуючи себе, я можу виявити більшу силу свого духу.

Марлине серце було схожим на моє обличчя. Усе лайно й непотрібно цього світу відобразилося в ньому.

Навіть якісні колготки, що не розлазяться, - каже Марла, - однаково деруться.

Ось чому я так полюбляв ходити на групи підтримки: коли люди гадають, що ти помираєш, вони віддають тобі всю свою увагу. Якщо цей раз може стати останнім, коли вони тебе побачать, вони справді бачать тебе. Тоді всі розмови про їхні невиплачені кредити, про пісні, які вони чули по радіо, про розкуйовджену зачіску щезають, наче дим.

Ось чому Марла зателефонувала: вона мене ненавидить.

Ти маєш знати, - каже Тайлер, - як робили переш мило. Його робили з героїв. Подумай про тваринок, на яких випробовують продукцію. Подумай про мавпочок, яких закидають у космос. Без їхньої смерті, без їхнього болю і їхньої жертви, - каже Тайлер, - у нас не було б нічого.

Як запхав собі в дупу пір'я, - каже Тайлер, - то ще не значить, що став півником.

От що їй подобається, каже Марла, то це всі ті речі, які люди викидають на сміття, хоч іще день або й годину тому вони їм страшенно подобались. Ось як ялинка: на різдвяні свята в самому центрі уваги, а щойно свята скінчились - і мертві ялинки, ще з "дощичком" на них, лежать звалищами обабіч шосе.

Знаєш, презерватив - це кришталевий черевичок нашого покоління. Натягаєш його, коли зустрічаєш незнайому людину. Гоцаєшся всю ніч, а потім викидаєш. Презерватив викидаєш, я маю увазі, а не людину.

Я - маленький центр рівноваги у Всествіті.

А якщо ти ніколи не бився, тобі цікаво. Тобі цікаво, чи дуже болить, коли тебе б'ють, цікаво, що ти здатний зробити іншому.

Ось до клубу вперше приходить хлопчина, і ти бачиш, що його дупа - м'якушка білого хліба. Коли цього самого хлопця ти зустрічаєш за півроку, він - наче витесаний з дуба.

Можливо, річ не в самодосконаленні. ... Можливо, річ у самознищенні.

У бійцівському клубі ми всі не ті, хто в реальному житті.

Коли не знаєш, чого хочеш, - каже швейцар, - отримуєш купу того, чого не хочеш.

Коли багато подорожуєш, то зрештою дізнаєшся, які речі тобі потрібні, і щоразу до валізи пакуєш те саме.

Вона й не мріяла, що може почуватися так пречудово. Вона вперше відчула себе по-справжньому живою. Її шкіра стала чистішою. За все своє життя вона не бачила мертвої людини. Життя її було позбавлене сенсу, бо ж вона не мала з чим його порівняти. А тепер вона знає, що таке смерть. Вона бачить утрати, біль і страждання тих, хто при смерті. Вона бачить їхній плач і дрож, їхній жах і покуту. Тепер, коли вона знає, куди ми всі прямуємо, Марла насолоджується кожною миттю свого життя.

Два роки Хлоя плакала в моїх обіймах, а тепер вона мертва і рештки її в могилі, в урні, мавзолеї чи колумбарії. Черговий доказ того, що сьогодні ти собі щось думаєш, волочишся по цьому світу, а завтра ти - просто купка гною, харч для хробаків.

Якби я міг прокинутися в іншому місці, в інший час, міг би я прокинутися іншою людиною?

Серед нас є люди ночі, є люди дня.