Цитаты из книги Senden Sonra Ben

- Я готов на все. И будь я проклят, пусть меня общиплют, словно чертова цыпленка, если это поможет убедить тебя, как много ты для меня значишь!

Никогда не знаешь, что может случиться, когда упадёшь с большоё высоты.

- Привет! - Сэм заполнил собой весь дверной проем. В одной руке у него был ящик с инструментами, в другой - пакет с продуктами. - Господи боже мой! - ахнула я. - Ты ожившая мечта любой женщины.

Теперь, когда я читала статьи в газетах о банковском служащем, укравшем целое состояние, женщине, убившей своего ребенка, исчезнувших братьях и сестрах, я больше не содрогалась от ужаса, как в прежние времена, и не переворачивала брезгливо страницу, а думала об истории, которая не попала на черно-белую страницу.

Я даже немного загордилась тем, что ходила танцевать. Значит, ещё не всё потеряно. И я могу быть совсем другим человеком, а не только убогой барменшей из аэропорта, для которой хорошо провести время - это наверну тая с крыши.

Всем нам суждено ошибаться.

А я внимательно слушала, будто попав на время совсем в другой мир, следила за его руками, страстно описывающими в воздухе круги, за его улыбкой, которая словно просила не воспринимать все слишком серьезно. Я следила за его руками. Я следила за его руками.

Молодь наводить жах.У них немає меж. Вони нічого не бояться.

Це найгірший бік батьківства,[…] Ти завжди маєш бути безгрішною, милосердною, усе знати та вміти владнати будь-яку ситуацію.

Години, проведені на стільці в лікарні, мають дивну властивість розтягуватися.

Іноді люди кажуть, що осінь - ïх улюблена пора року. Думаю, вони мають на увазі саме такі дні, як сьогодні: світанковий туман, що розвіює неймовірно прозоре сяйво; зметене в купи листя; приємний запах пожухлоï зелені.

Мої друзі. Блазнювата компанія. Але ж усі друзі такі, правда?

- Думаю, горе - це нудно для людей,- зауважила Наташа. - Тобі наче дають якийсь час - може, півроку - на те, щоб пожуритись. А потім, коли тобі не стає "краще", твій сум починає вже набридати. Вони вважають: якщо ти довго журишся, то просто сам хочеш бути нещасним.

Наші погляди зустрілись і все змінилося. Я зрозуміла, що зробила. Я зрозуміла, що стала для когось якорем, причиною лишитися. Я зрозуміла, що чогось варта.

Стало трохи краще. Справді. Я згадала як Марк казав: дорога з володінь горя ніколи не буває прямою. Будуть і погані дні, і хороші. Просто сьогодні був поганий день, такий собі вигин моєї дороги - його треба просто пройти, просто пережити.

-Іноді рухатися вперед - значить захищати свої інтереси. І ти у глибині душі сама це знаєш. Якщо Ділі і справді принесла тобі негаразди і хаос у твоє життя, тоді ти, мабуть, просто дійшла єдиного правильного висновку. -Так, так. - Присутні закивали. - Не будь надто суворою із собою. Ти ж лише людина. Вони всі були такі милі, так доброзичливо мені всміхалися, так хотіли, щоб мені стало хоч трохи краще. Я майже їм повірила.

Чи думала я про таке, Натане? Іноді мені здається, що я накрутила собі в голові все те, що сталося між мною і Віллом, а насправді було набагато менше. Як я могла когось покохати за такий короткий час? А все те, що ми мали спільного?.. Чи справді були всі ті почуття, які я пам'ятаю? З часом усі ті шість місяців мені здаються якимсь дивним... сном.

Майже завжди була на самоті. Важко було заходити нові знайомства. Я не довіряла нікому, кого зустрічала. Та й що я могла розповісти про себе? Якісь загальні відомості - та й по всьому. Те, що мало вагу для мене і було цікавим і не могла нікому розказати. А коли не маєш із ким поговорити, то всі красиві місця, які бачиш, - фонтан Треві або канал в Амстердамі - стають лише порожніми пунктами в списку.

Что ты будешь делать, потеряв любимого человека? Стоит ли жить после этого?