Отзывы о книге Лис Микита

Наше все життя - війна є, Кождий боресь в ній, як знає: Сей зубами, той крильми, Третій кігтями міцними, Інший скоками прудкими… Чим же боремося ми? Ми ні силою не годні, Ні, як карпи, многоплодні. Ні нічвиди, як Сова, Ані бистрі, як той Заєць, В нас підмога лиш одна єсть - Се розумна голова.

Про небувалу популярність твору свідчать п’ять тільки прижиттєвих видань та дві екранізації. Незважаючи на відчутну аморальність твору (мультфільм трішки пом'якшили у зв'язку з дитячою аудиторією), його мораль актуальна й сьогодні. Чого варте, наприклад

То-то й є наш лад, нівроку: Без протекції ні кроку!

Діти мої від нього "тащаться", але як же важко їм пояснити, чому крадуть всі, а винен один...

Прочитала нарешті повністю Франкового "Лиса Микиту". І про "Лиса Микиту" теж прочитала, бо ж воно було в програмі одного зі спецкурсів в університеті. І хоч би одна падлюка написала, що Микита - найпряміший прапрапра...внук середньовічного Лиса Рейнарда, оскільки від початку і до кінця повторює життєвий і творчий шлях останнього. Звісно, з поправками на час написання і вік читачів. Франко майстерно перемістив усілякі середньовічні європейські реалії на тло українського суспільства кінця 19 - початку 20 століття, змінивши деякі професії, назви родинних зв’язків, імена героїв на типово українські, заповнив канву сюжету саме українським фольклором. Середньовічної моралі служіння вассалу менше, ну і всіляких непристойностей, типу зґвалтувань і випорожнень, у Франка, звісно, немає. Але всі хитрощі, всі відмовки незмінно перейшли від старшого покоління - Лиса Рейнарда - до молодшого - Микити. І вийшла - з усіма цими перемінами - класна казкова поема з неперевершеним українським національним колоритом, написана чудовою українською із доречними вкрапленнями галицизмів, що цей колорит ще посилює. Поема про життя не тільки Західної України кінця 19-початку 20 ст, а про життя взагалі, тому що, в принципі, все написане і досі прекрасно працює в нашому сучасному суспільстві.

Дальше на русском

Прочитала наконец полностью "Лиса Микиту". И о нем тоже почитала, потому что было это произведение в программе спецкурса в университете. И хоть бы одна падлюка написала, что Микита - самый что ни на есть прямой прапрапра...внук средневекового Лиса Рейнарда, поскольку от начала и до конца повторяет жизненный и творчесий путь последнего. Конечно, с поправками на время написания и возраст читателей. Франко искусно переместил средневековые европейские реалии на украинское общество конца 19-начала 20 века, изменив некоторые профессии, названия родственных связей, имена героев на типично украинские, заполнив канву сюжета украинским фольклором. Ну и всяких непристойностей типа изнасилований и испражнений, у Франка, конечно, нет. Но все хитрости, все отговорки неизменно перешли от старшего поколения - Лиса Рейнарда - к младшему - Миките. И получилась, со всеми этими переменами, классная сказочная поэма с непревзойденным украинским национальным колоритом, написанная чудесным языком с уместными вкраплениями галицизмов, которые этот колорит еще усиливают. Поэма о жизни не только Западной Украины конца 19-начала 20 века, а о жизни вообще, потому что всё написанное до сих пор прекрасно работает в нашем современном обществе.