Цитаты из книги Приют

Совпадение — это когда ты и я выбрали одинаковый пирог на десерт

По скольку никто не нарушал здесь тишину, темнота казалась ещё страшнее.

Если тебе говорят, что ты псих, в конце концов это окажется правдой.

Учёный утверждал, что когда люди находят
серьезную связь между двумя событиями -
совпадение, - это происходит не потому, что
одно событие привело к другому, а потому,
что мозг человека связывает эти события.

Нельзя быть художником и не пить кофе. Это просто... Неприлично.

У психиатров есть такая старая шутка: безумие у вас в голове.

Джордан пребывал не в лучшем состоянии — у него были перекошены и лицо, и шарф, и очки.

— Дорожи жизнью, — самодовольно произнесла Эбби. — У тебя она всего одна.

— Нет, если ты буддист. Или призрак.

«Ты тоже можешь стать одним из них . Ты можешь стать бессмертным. Изгоню тебя и поставлю в какую-нибудь позу , будешь либо улыбаться,либо хмуриться . Жду тебя на пятом этаже ,Дэниел, чтобы сделать из тебя скульптуру.»

- Как дела? - спросил Йи, барабаня пальцами по голубому подносу.

• Да как обычно. Учеба. Уроки. - "Записки с угрозами, психи". - А ты как?

Іноді друзі мають наполягти на своєму і сказати: "Агов, дурню, ми тут, щоб тобі допомогти, хоч би там як. Ми не підемо, навіть якщо ти насупишся чи розлютишся, - ми тут надовго. Ми тут, щоб підтримувати одне одного".

якщо люди помічають важливий зв'язок між двома подіями - випадковими подіями, - то це не тому, що одна подія спричинює іншу, а тому, що людський мозок пов'язує ці події між собою.

«Мені ніколи не подобалося це слово – жертва. У голові одразу ж з’являються картинки з дикунами, що б’ють у барабани і скачуть навколо вогнища. Але я мусив принести ці жертви, будь-якою ціною. Нехай і такою небезпечно.»

«Вони перебували на межі між геніальністю і божевіллям. Тобі добре знайома ця межа.»

«Сьогодні під час сніданку на мене зійшло натхнення – гадаю, існує спосіб, як зробити так, щоб мої ідеї жили вічно. Усі шукають безсмертя по-своєму – хтось через своїх дітей, хтось через архітектуру чи науку, а це пошук мого унікального спадку. Моя робота вселяє страх, це я знаю. Не маю щодо цього жодного сумніву. Мікеланджело таємно розтинав трупи, і те саме маю зробити я, матиць іншого штибу, маю ризикнути і принести жертву…»

Побудований з каменю – темного сірого каменю, він ховався від цікавих поглядів за стіною незворушних гір. Той будинок був для тих, хто не міг подбати про себе, для тих, кому вчувалися голоси, для тих, у кого були химерні думки, для тих, хто робив дивні вчинки. У тому будинку таких людей тримали під замком. Якщо вже потрапили сюди, то більше ніколи не могли звідти вийти.

У пітьмі я довго стежив, дивнії думки пережив, Смертним досі невідомі. Довго так стояв дарма. Едгар Аллан По