Цитаты из книги Дети капитана Гранта

- Как! Вы не верите, что можно быть счастливым на необитаемом острове?

• Нет, не верю. Человек создан для общества, а не для уединения. Одиночество породит в нем лишь отчаяние. Это только вопрос времени. Пусть вначале он поглощен повседневными нуждами и заботами, отвлекающими все мысли несчастного, едва спасшегося от морских волн, пусть мысль о настоящем удаляет от него угрозу будущего. Но впоследствии, когда он осознает свое одиночество, вдали от себе подобных, без всякой надежды увидеть родину, увидеть тех, кого любит, что должен он переживать, какие страдания? Его островок - это для него весь мир. Все человечество - это он сам, и когда настанет смерть, страшная одинокая смерть, то он почувствует себя как последний человек в последний день существования мира. Поверьте мне, господин Паганель, лучше не быть этим человеком.

Жив колись син великого і мудрого Гарун-аль-Рашида. Він був нещасливий. Пішов він за порадою до старого дервіша. Мудрий старець, вислухавши його, сказав, що щастя взагалі важко знайти в цьому світі. "А все-таки, - додав він, - я знаю певний спосіб стати щасливим". - "Що ж це таке за спосіб?" - запитав юний принц. "Треба надягти сорочку щасливої людини", - відповів дервіш. Принц зрадів, розцілував старого і вирішив на пошуки свого талісмана. Він довго мандрував, відвідав усі столиці світц, пробував надягати на себе сорочки королів, сорочки імператорів, сорочки вельмож - усе було марно: щасливим він не став. Тоді принц узявся надягати сорочки художників, воїнів, купців. Ніякого результату, долвго він блукав отак у марних пошуках щастя. Зрештою, зневірившись в успіху, сумний принц вирушив назад, у палац свого батька. Раптом він побачив у полі селянина, який ішов за плугом. Той весело виспівував. "Якщо і цей нещасливий, то щастя взагалі немає у світі.", - подумав принц і, підійшовши до хлібороба, запитав його: "Добрий чоловіче, чи ти щасливий?" - "Так", - відповів той. "А скажи, в тебе є якесь бажання?" - "Нема!"- "І навіть не хотів би промінять свою долю на долю короля?" - "Нізащо!" - "Ну, тоді продай мені свою сорочку". - "Сорочку? А в мене її немає". Арабська казка, яку розповідав Паганель