Отзывы о книге Lotta Makes a Mess!

Очень интересная история про пятилетнюю девочку, которая проснулась сердитой. Про фильмы пишут так - основано на реальных событиях. Эта повесть именно такая. Возникло ощущение, что я уже заранее знаю, чем это все закончится. Да и я не сомневаюсь, что у всех, у кого есть дети испытал это на своей "шкуре". Повесть учит родителей, что ругать ребёнка не имеет смысла, нужно, чтоб он сам понял свою ошибку. Объяснять малышу свои чувства и эмоции. Чтобы он научился делать выводы правильно он поступает или нет.

Цей день настав! Нарешті до наших рук потрапила друга книжечка про Лотту! Ми прочитали її на одному диханні – настільки вона цікава! За сюжетом, неслухняна п’ятирічна Лотта після сварки з мамою іде з дому... до сусідки, доброї тітоньки Берґ. Дівчинка хоче назавжди залишитися на захаращенному горищі, де так багато цікавого... За допомогою сусідки, яка зовсім не проти погратися в таку гру, Лотта облаштовує свій „домашній затишок”. Тепер в неї на горищі є справжні меблі, гарні іграшки та смачна їжа, але... скоро дівчинка вже не відчуває себе такою щасливою, як спочатку. Чого ж не вистачатиме Лотті? Чи зрозуміє вона свою провину й чи відчує справжню ціну батьківської любові? В моєї шестирічної доньки під час і після прочитання цієї книги виникало дуже багато запитань. Буря емоцій – від здивування до нерозуміння, від захвату до неприйняття, від радості до суму – переповнювали дитину. Я зрозуміла, як багато в цій книзі того, що може зацікавити, здивувати й змусити замислитися маленьку людину... Астрід Ліндґрен знову підбирає ключика до дитячої душі, талановито розповідаючи неповторні історії, завдяки яким сім’я, доброта, любов, вдячність та прощення стають все більш зрозумілими й незамінними для всіх, скільки б років не було читачеві...

Продолжение истории про малышку-Лотту, которую папа называет Лилла Скролан, что значит Маленькая Гроза.

Так вот, Маленькая Гроза всё грохочет. Например, сегодня ей приснился дурной сон, и поэтому она рассердилась на весь мир, поссорилась с мамой, изрезала ножницами свитер и ушла из дома. Возмутительное поведение и ужасное воспитание, правда?

Пожалуй, действительно можно так подумать. Но это только сперва. Потом понимаешь, что этой крошке просто очень повезло с семьей, и что детство её - по-настоящему счастливое. Она делает всё, что взбредет ей в голову, и понимает, что в любом случае её будут очень-очень любить. И не представляет, что может быть иначе. Я думаю, это и есть счастье - когда ребенок растет в таком мире.