Цитаты из книги Зелёная миля

Мочиться на улице - одно из удовольствий сельской жизни, о котором никогда не говорят поэты.

Рука чоловіка - мов тварина, лише наполовину приручена; здебільшого вона слухняна, але іноді виривається на волю й кусає перше, що побачить.

Підлість - як наркотик, до якого швидко звикаеш.

Планета крутиться, от і все. Ти можеш триматися й крутитися разом із нею або виступити з протестом і к бісовій матері з неї злетіти.

Але, знаєте, люди люблять лицемірів - свояк свояка здалеку бачить.

"Мертвые молчат..."

Я вкрай уже стомився від болю, що чую й відчуваю. Я стомився від того, що я весь час у дорозі, самотній, як вільшанка в дощ. Нема в мене друга, з ким іти разом, щоб казав мені, звідкіля чи куди ми йдемо й нащо. Я стомився від того, що люди злостиві одне до одного. У мене в голові як бите скло. Я стомився від усіх тих разів, коли хотів помогти й не міг. Я стомився від пітьми. Але найгірше - то біль. Забагато його. Якби я міг усьо скінчити, я б скінчив. Але я не можу.

ruasia

oki

Да, мы должны были сделать что-то ужасное, мы не могли предотвратить его казнь... и, однако, мы оказывали ему огромную услугу.

Милосердие Пола безгранично <...> Оно все равно что теплый дождь в пустыне.

Тут же лежала едва ли четвертая часть того, кто еще недавно был бизнесменом в коричневом шерстяном костюме.

Я нечего не смог с этим поделать.

Я увидел его сердце, когда он взял мою руку. Я увидел то, что он сделал. Я увидел это очень ясно. Невозможно спрятать то, что у тебя в сердце. Джон Коффи

Худшее, думал я, позади, даде не подозревая, что худшее еще и не начиналось.

They're still in there. I hear them screaming.

Only God could forgive sins, could and did, washing them away in the agonal blood of His crucified Son, but that did not change the responsibility of His children to atone for those sins (and even their simple errors of judgement) whenever possible. Atonement was powerful; it was the lock on the door you closed against the past.

... невозможно спрятать то, что у тебя в сердце...

— Смотрите, кто идет. Пол Эджкум, большой, как жизнь, и столь же неприглядный.