Цитаты из книги Сердца в Атлантиде

Беда в том, что у прирожденного остряка порыв в девяти случаях из десяти срабатывает прежде, чем мозг успеет включить хотя бы первую скорость.

Тони ДеЛукка сказал, что и у него есть знак на спине фуфайки.
Ленни Дориа сообщил Эберсоулу и Гарретсену, что нарисовал его на переплетах нескольких учебников, а также на первой странице записной книжки с расписанием. Если они хотят, он сейчас ее принесёт.
У Билли Марчанта знак был на куртке.
Брад Уизерспун вывел его чернилами на своей студенческой шапочке.

И жизнь сразу переполнилась смыслом.

її очі дивилися кудись у далечінь, як буває, коли люди спотикаються об якийсь спогад, немов об туфлі в темряві

Речі, здатні викликати сміх через тридцять років, - не даремна трата часу. По-моєму, це щось дуже близьке до безсмертя.

Від цього спогаду несподівано починає щеміти серце, відчуття, майже на межі фізичного болю.

"Кроме того, враньё теперь не казалось чем-то таким уж северным.  Враньё могло стать необходимостью. А со временем- так и удовольствием."

"Чего не знаешь, того не скажешь. И заставить тебя сказать тоже не смогут."

" В картах, как и в жизни, женщина часто оказывается между двумя мужчинами.  В этом её сила, как ты сама убедишься лет через пять-шесть."

" Злодей может нравиться, его даже можно любить. Даже у Гитлера была мать. "

"- Бен Джонсон назвал время старым лысым обманщиком, - сказал Тед Бротиген, глубоко затянулся и выпустил две струйки дыма через нос. - А Борис Пастернак сказал, что мы пленники времени ,заложники вечности."

"Жизнь нелегка, и жизнь несправедлива."

Скіп вирвав підручника у мене з рук і жбурнув назад на стіл, перекинувши фото моєї дівчини, яка відмовилася трахатися, але, якщо була в настрої, повільно і болісно солодко дрочила його руками. Ніхто не працює руками краще, ніж дівчата-католички. Протягом життя мої переконання часто мінялися, та тільки не з цього приводу.

Великий, як будинок, і серйозний, як серцевий напад.

Краще тобі не знати деталей, Боббі. Чого не знаєш, не можеш розказати. І тебе не вимусять розказати.

Тієї ночі Боббі Ґарфілд пізнав ще один бік дорослого життя. Він не спав ще довго після того, як його будильник "Біґ-Бен" продзвенів другу, дивлячись у стелю і запитуючи себе, чи правильно він вчинив.

Погані хлопці теж можуть подобатися і їх навіть можна любити. І в Гітлера теж була мама.

Хтось же мусить писати розповіді. Так само як хтось повинен лагодити труби, коли вони заб'ються, чи міняти лампи в ліхтарях у міському парку, коли вони перегоряють.