Цитаты из книги Овод

...у нас говорят, что без терпенья — нет спасенья. Это значит, что если вы приспособитесь к такого рода вещам, то сможете вынести их. Главное — это приспособиться.

Но ведь суть дела от этого не меняется: ты даёшь, всё время даёшь, а я ничего тебе дать не могу.

Так к чему же, по-твоему, сводится любовь между мужчиной и женщиной? По-моему, вот к чему: ты мой, и всё, что касается тебя, касается и меня. Жестокости, о которых ты говоришь, не исчезнут от того, что я их не увижу. Если мне суждено потерять тебя, то я останусь здесь и буду с тобой до самого конца.

- Яка ви бліда! - сказав він. - Це тому, що ви бачите в житті лише сумний бік і не любите шоколаду. - Та побудьте серйозним хоч п'ять хвилин. Адже ж справа йде про життя і смерть. - Навіть і дві хвилини не хочу бути серйозним. Ні смерть, ні життя не варті того.

Ну, котику, ми не маємо права умирати заради наших особистих вигод. Ми можемо шипіти і дряпатись, якщо це утішить нас, але ми не повинні втягувати кігті назад.

Це нічого, що дівчата заробляють гроші своєю красою; для цього й краса дана.

Немає гіршої муки, коли бажаєш простити, прагнеш простити і знаєш, що ти не можеш, не смієш простити!

Звичайно, не можна блукати по світах без ніяких пригод, і годі сподіватися, щоб усі вони були приємні.

Солітер так само небезпечний, як і кинджал, але далеко не такий гарний.

Він, власне, занадто гарний для грішної землі, і його слід було б чемно спровадити до кращого світу.

Мати криву спину анітрохи не краще, ніж кривити душею.

Ні до якого товариства ніхто сам не вступає.

Він наговорив стільки пишних слів про те, що ми повинні думати й почувати і якими мусимо бути, і ні слова не сказав, що саме нам треба робити.

Якщо люди почуватимуть себе вільними і свідомими свого обов'язку громадянами, то ніхто не дасть себе в рабство.

Яка користь від клятви? Не вона зв'язує людей. Коли ви почуваєте, що вами заволоділа ідея, то це вас і зв'язує, а коли у вас цього почуття немає, то ніщо вас не зв'яже.

- Padre! - Артур підвівся, здригнувшись, і відсахнувся од прірви. - Це схоже на пекло. - Ні, сину мій, - відповів м'яко Монтанеллі, - це схоже тільки на людську душу. - Душі тих, що перебувають у темряві й мороці смерті? - Ні, душі тих, що проходять повз нас день у день.

Отныне ад этот не твой, он наш.

...я могу нести свой крест один, но не могу говорить об этом с другими.