Цитаты из книги Dżuma

Можно подумать, что некоторые слова обжигают теперь вам рот.

«Мужество, мужество, теперь мы должны доказать свою правоту».

– Умирать мне не хочется, и я еще поборюсь. Но если дело плохо, я хочу умереть пристойно.

- Арест – это самое начало, а не конец. Зато чума…

Теперь уже не стало отдельных, индивидуальных судеб – была только наша коллективная история, точнее, чума и порожденные ею чувства разделялись всеми.

– А все-таки не верится. Но по всей видимости, это чума. (...). Слово «чума» было произнесено впервые.

Бывают обстоятельства, когда мы обязаны поступать, как все люди

Ні в кого з нас уже не збереглося великих почуттів. Зате всі однаково спізнавали почуття безбарвні.

Тарру, досі мовчазний, сказав, не обертаючи голови, що, коли Рамберові хочеться поділити людське горе, йому ніколи не урвати вільної хвилини для щастя. Треба вибирати щось одне.

Ось чому я поклав собі у всіх випадках ставати на бік жертв, аби хоч якось обмежити розмах лиха.

Ибо нет ничего менее эффектного, чем картина бедствия, и самые великие беды монотонны именно в силу своей протяженности.

Как бесплодна жизнь, лишенная иллюзий. Не существует покоя без надежды.

Ох! То таки правда, не можуть люди обійтися без людей.

Справді, сьогодні звичайна річ бачити, як люди працюють від рання до смеркання і як потім за грою в карти, у кав'ярнях І та за балачками гайнують час, що їм лишився на життя.

Але, може, нам треба любити те, чого не можемо осягнути розумом.

Ні,- сказав він. – Щоб стати святим, треба жити. Борітесь.

Тепер я знаю тільки одну конкретну проблему: чи можна стати святим без Бога.