Цитаты из книги Посторонний. Чума

З усього і завжди можна добути науку.

Звісно, існує добро і зло, і звичайно кожен легко бачить різницю між ними. Але коли ми доходимо до внутрішньої сутності зла, тут і чигають на нас труднощі.

Приписуючи надто велику вагу добрим вчинкам, ми зрештою складаємо непряму, але непомірну хвалу самому злу. Бо цим згоджуємося, ніби добрі вчинки мають таку ціну лише тому, що вони явище рідкісне, а злоба і байдужість куди поширеніші рушії людських дій.

Будь-яка добра воля може завдати стільки ж шкоди, скільки й зла, якщо тільки ця добра воля не досить обізнана.

Люди – вони скоріше добрі, ніж лихі.

Не може людина по-справжньому перейнятися чужим горем, якого не бачить вочевидь.

Бути чесним – значить робити свою справу.
©Бернар Ріє

В лоні великих катастроф зріє палке бажання жити.

Надто вже стомливий жаль, коли він даремний.

Так часто буває – людина мучиться, мучиться і сама того не відає.

Вони мали себе за вільних, але ніхто ніколи не буде вільним , поки існують лиха.

Взагалі дурість – річ дуже стійка, це не важко помітити, якщо не думати весь час про себе.

Я сказав, що мені байдуже.
– О, розумію. Пан, як і я, фаталіст.

Вот каким путем можно облегчить душу людям и если не спасти их, то хотя бы, на худой конец, причинять им как можно меньше зла, а порой даже приносить немножко добра.

Да, мне по-прежнему было стыдно, я понял, что все мы живем в чумной скверне, и я потерял покой.

Со временем я не мог не заметить, что даже самые лучшие не способны нынче воздержаться от убийства своими или чужими руками, потому что такова логика их жизни, и в этом мире мы не можем сделать ни одного жеста, не рискуя принести смерть.

Молчавший до этого Тарру сказал, не поворачивая головы, что, если Рамберу угодно разделять людское горе, ему никогда не урвать свободной минуты для счастья. Надо выбирать что-нибудь одно.

Рамбер ответил, что он еще и еще думал, что он по-прежнему верит в то, во что верил, но, если он уедет ему будет стыдно. Ну, короче, это помешает ему любить ту, которую он оставил. Но тут Риэ вдруг выпрямился и твердо сказал, что это глупо и что ничуть не стыдно отдавать предпочтение счастью. -Но все-таки стыдно быть счастливым одному. 

Но что такое сто миллионов мертвецов? Пройдя войну, с трудом представляешь себе даже, что такое один мертвец.

- Я тоже в это верю, – сказал он, помолчав, – верю вопреки самому себе, вопреки тому, что вы мне здесь наговорили.