— Я не закохана. Я не можу... «Увесь цей світ»

— Я не закохана. Я не можу бути закохана.
— А чом би й ні?
— А який у цьому сенс? — кажу я, здіймаючи руки вгору. — Закохана я — це наче ресторанний критик без смакових рецепторів. Наче художник, що страждає на дальтонізм. Наче...
— Наче купатися голяка наодинці.
З цього прикладу я сміюсь.
— Еге ж, — кажу я. — Безглуздо.