Вітер віяв з берега; море... «Енн у Домі Мрії»
bellalili1 марта 2017Вітер віяв з берега; море під його подихом бралося довгими сріблястими брижами, а мерехтливі тіні скель ширяли понад водою там і тут, наче велетенські прозорі крила. Сутінуки опускали завісу фіолетової темряви на піщані дюни, де метушилися чайки. У небі де-не-де маяв шовковий серпанок туману. Уздовж видноколу на якорі стояли флотилії хмар. Над відножиною в море незмигно дивилася вечірня зоря. -- Хіба не варто подивитися на це? -- мовив капітан Джим з любов'ю та гордістю власника. -- Така місцина гарна й від ринку далеко. Ні тобі купівлі-продажу, ані прибутків. І не треба ні за що платити -- оце небо й оце море задарма, -- без грошей, без ціни...
2 понравилось106
